Тюрма на Лонцького

Система колишнім підпільникам спокою не давала. Після "перевиховання" таборами ГУЛАГу їх продовжували "перевиховувати" партія і Комітет державної безпеки (КГБ). Про цей аспект життя у Радянському Союзі маємо можливість дізнатися завдяки чотирьом дивом уцілілим документам Львівського обласного Управління КДБ. Вони є не тільки "продуктом епохи" часів застою, але чітко відображають, чим, серед іншого, займався Комітет на початку 80-х років минулого століття. ...Їх мали спалити в печі одного із львівських заводів у 1991 р. (за деякими даними на заводі "Позитрон"), як і тисячі інших, завезених туди вантажівками. Декому з робітників вдалося щось з тих паперів...

В нашій історії віра стала невід'ємним елементом творення української ідентичності. Великі релігійні свята – частина національної традиції із особливостями, притаманними лише нам. Тому, де б не перебували українці, традиції їхні завжди з ними В другій половині 1940-х радянська влада взялася за придушення визвольного руху. Протягом 1944-1953 рр. тільки із Західної України було депортовано 134 тисячі учасників та прихильників ОУН-УПА та майже 204 тисячі цивільного населення, яке власне становило базу для цього руху. Для ув'язнених у сталінських концтаборах ситуація була на грані безнадійності. Умови роботи, побут, табірний режим та показний атеїзм убивали спочатку в людині людину,...

13 грудня 1940 р. завершилося слідство в найбільшого процесу в Західній Україні під час першої радянської окупації - "Процесу 59-ти", названому так за кількістю молодих українців, підсудних сталінського режиму. Восени 1940 р. органи НКВД, використовуючи відшліфовані у Великому терорі в 1937-1938 рр. карально-репресивні методи, вже вдруге викрили сітку ОУН (перший раз - в березні 1940 р.). Слідство тривало три місяці, а його результатом стали 8 томів (в середньому по 300 аркушів) матеріалів класичного для НКВД зразка: постанови про арешти та обшуки, анкети арештованих та протоколи допитів. Деякі документи часто писали на зворотах бланків польської поліції. Переглянувши справу, без...

Серед когорти львівських "шістдесятників", які, далебі, не планували бути державними злочинцями й "зеками", а прагнули вивчати, зберігати й розвивати українську культуру, Ірину Стасів-Калинець завжди вирізняв темперамент. Полум'яний виклик так і рветься із неї, - енергійної, запальної, дотепної й дошкульної, демонстративно інтелектуальної і водночас надзвичайно чуттєвої. ...Молодий філолог-славіст із університетської освітою й учительським фахом Ірина Стасів, на початку 1970-х мешкала із чоловіком Ігорем Калинцем та донькою Звениславою на вул. Кутузова (тепер вул. Генерала М.Тарнавського). Тут 6 грудня 1971 р. вона відсвяткувала свої 31-ші уродини. А 21 грудня разом із В'ячеславом Чорноволом, Василем Стусом...

На Різдво "Історична правда" опублікувала святкові вітальні листівки УПА. А на Водохреща директор музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий підготував довідку про те, як ці листівки виготовлялися і поширювалися у підпіллі. Повстанці традиційно, як і все населення Західної України намагалися святкувати релігійні свята, незважаючи на важку боротьбу. В умовах підпілля це не завжди було можливим. Однак серед підпільників та повстанців за можливості поширювалися вітальні листівки, які виготовлялися у друкарнях, захованих від ворожого ока під землею. В умовах підпілля листівки були одним із засобів, що у бойові будні повстанців вносив незбагненну Різдвяну містерію. Різноманітними святковими листівками...

По селах квартирували повстанські відділи - а хлопчаки із захопленням спостерігали за УПА і розпочинали свою гру. Діти приглядалися до поведінки бійців, їхнього одягу, зброї, вправ і відтворювали побачене в забавах. Над ватрою постаті юні, хлоп'ячі, Заслухані в золото слів, що лились, Про славу минулу, про мрії гарячі, Про волю, що прийде колись. Вивчаючи історію визвольного руху ОУН та УПА, кожен неодмінно задумається над долею дітей. Малеча завжди наслідує дорослих у своїх іграх. І бачачи підпільну боротьбу батьків, діти відтворювали її у своїх забавах, мимоволі готуючись стати наступним поколінням, яке візьме зброю батьків і дідів. Ніби нічого дивного, проте в...

Досліджуючи історію визвольного руху ОУН та УПА, науковці оперують фактами і свідченнями, які - здавалось би - не повинні викликати сумнівів у своїй достовірності. Однак насправді так не є. Часто фактографічний матеріал потребує ґрунтовної перевірки, а особливо - спогади учасників визвольного руху, які використовуються в історичному наративі як один із видів джерельної бази. У 1974 році в Парижі вийшли друком і згодом стали широко відомими спогади Данила Шумука "За східним обрієм". Для тих, хто не знайомий із автором, не завадить сказати коротко про нього. Д. Шумук народився на Волині у 1914 р. Був прихильником...

Він міг бути успішним художником і жити богемним життям, виставляючись у закордонних салонах. Натомість став митцем-повстанцем, обравши криївку з примітивним друкацьким верстатом. Слава знайшла його вже після смерті - бо саме Хасевич створив більшість візуальних матеріалів Армії. "...Я не можу битися зброєю. Але я б'юся різцем і долотом. Я каліка, б'юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива... Я хочу, аби світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б'ються" Ніл Хасевич Його порівнювали із Юрієм Нарбутом, Іваном Трушем і Василем Кричевським. Він...

Голодомор 1932–1933 років – глобальна проблема не лише українців, але й усього цивілізованого світу. Це розуміла ще тоді громадсько-політична еліта Західної України, населення якої не постраждало від Голодомору, оскільки було відділено від решти українців державним кордоном по річці Збруч. Попри це байдужими вони не залишилися. У ті далекі роки питання Голодомору не стояло так гостро – мова йшла про голод та організацію допомоги людям, а не аналіз політичної ситуації, кваліфікації голоду як Голодомору геноциду, та пошуку причин і винуватців. Андрей Шептицький (1865-1944) - Митрополит УГКЦ з 1901 р. Архів Центру досліджень визвольного руху Західноукраїнській ...

Хтось з мудрих сказав, що людська цивілізація – це вдосконалення засобів знищення собі подібних. Людина вигадала спочатку меч, потім порох, ще пізніше – ядерну бомбу. Попри це, найстрашнішим залишається голод, особливо, коли використовується в якості зброї. Він не просто вбиває людину фізично, він вбиває її гідність, розум, людяність, він робить з людини тварину… У радянські будні 20-х років неможливо було й гадати, що в 30-х роках українське селянство, після буржуазії, стане для радянської влади ворогом № 1. Хто тоді глибоко осмислював ідеологію марксизму-ленінізму, а тим більше її непрогнозоване практичне втілення? За теорією...