Міжнародна науково-практична конференція, присвячена подіям Другої світової війни на території Волинської області, із 24 по 25 квітня проходила в Луцьку. Аби детально обговорити перебіг, причини та наслідки історичних подій, що розгорталися в період війни, до обласного центру Волині з’їхалося чимало науковців не лише з України (прибули вчені з Києва, Харкова, Львова, Івано-Франківська, Рівного, Тернополя, Житомира, Сімферополя та інших міст), а й із Росії (Волгограда) та Польщі (із Холма, Познані, Седльця й Варшави). Загалом участь у дводенному обговоренні взяли 172 учасники.


Організаторами конференції виступили Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Волинська облдержадміністрація та обласна рада, Луцька міська рада, Волинський національний університет ім. Лесі Українки, редакційно-видавнича група «Науковий центр історичних студій Волині» й Волинська крайова організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Серед присутніх було й чимало дипломатів із Генерального консульства Республіки Польща у Луцьку.

Відкрив пленарне засідання, привітавши учасників та гостей, Микола Кучерепа, керівник Наукового центру історичних студій, професор ВНУ. Він і надав слово Борисові Клімчуку, голові облдержадміністрації.

Звертаючись до учасників конференції, керівник виконавчої гілки влади області зазначив: «Другу світову війну можна розуміти по-різному. Однак дуже важливо, що сьогодні маємо можливість сказати дійсно правдиві слова. Тому чекаю від вчених мужів об’єктивності. Два роки ми займаємося вшануванням загиблих та померлих у ті непрості часи і не зважаємо, хто якою мовою розмовляв. Недарма кажуть: війна закінчується тоді, коли поховано останнього солдата. Головне — аби нині правнуки та праправнуки тих людей зуміли порозумітися, знайшли спільну мову. І не можна віддавати цю тему на поталу політикам. Науковці й виконавча влада зроблять усе, що необхідно, аби і мертві, і живі знайшли спокій.

Також на пленарному засіданні виступив голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху Володимир В’ятрович із доповіддю «Чи існувало «остаточне вирішення» польського питання? Ставлення до поляків у програмі та діяльності українського визвольного руху». Він розповів про ідейні та програмні положення ОУН, які формували ставлення українського підпілля до поляків. Історик наголосив, що безпідставно стверджувати про полонофобію як основу ідеології українського націоналізму і спростував поширений у польській історіографії міф про існування наказу керівництва українського підпілля щодо загального винищення поляків.

Під час заходу відбулася презентація книги молодого, однак уже відомого українського вченого-історика Володимира В’ятровича «Друга польсько-українська війна 1942—1947 років».

— Щиро втішений, що відбуваються конференції, присвячені драматичним сторінкам української історії, зокрема польсько-українському конфлікту, — зазначив в ексклюзивному коментарі для «Волинської газети» пан В’ятрович. — Сподіваюся, чим більше про це говоритимуть історики, тим менше зачіпатимуть політики. Вважаю, то дражлива тема, якою не гребують маніпулювати. Тому необхідно займатися серйозним вивченням українсько-польського конфлікту. Сьогодні маємо такий шанс.

У роботі однієї із секцій брав участь директор Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий. Він виступив із повідомленням на тему «Протистояння УПА і польського підпілля на Волині в 1943 році в контексті повстанської війни», в якому прослідкував основні моменти розгортання протистояння польського підпілля та Української повстанської армії у 1943 році з погляду стратегії та тактики повстанської війни. Руслан Забілий вважає, що воювали між собою не два народи, а дві збройні формації, які представляли визвольні руху цих держав. Ні перші, ні другі для себе не визначали за стратегічну мету знищення один одного за національною ознакою.

Розкриваючи тему своєї доповіді, експерт-соціолог Центру досліджень визвольного руху Ірина Когут розглянула протистояння польського та українського суспільно-політичних дискурсів конфлікту стосовно подій на Волині у 1943 році. У повідомленні вона висвітлила диспропорцію в публічній дискусії в медіа, яка показує перевагу польського погляду на ці події над українським.

Архівіст Центру досліджень визвольного руху Сергій Погорельчук наголосив, що особливо важливим для дослідження польсько-українських подій є фонд Миколи Лебедя, який містить велику кількість документів, які були створені безпосередніми сторонами конфлікту ОУН та УПА. Опрацювання документів цього фонду дозволить історикам по-новому оцінити польсько-український конфлікт.

Усі матеріали, озвучені під час конференції, ляжуть в основу збірника матеріалів, видання котрої має стати черговим кроком до налагодження порозуміння між сусідніми народами та зміцнення партнерських стосунків.

Джерело Волинська газета