Руслан Забілий, директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів „Тюрма на Лонцького провів науковий семінар «Фактори повстанської війни. Практика УПА» в Українському Католицькому університеті.

Семінар «Фактори повстанської війни. Практика УПА» зібрав у конференційному залі УКУ зацікавлену аудиторію з кола викладачів і студентів, котрі відвідують спецкурс із тактики Української повстанської армії, котрий Руслан Забілий спеціально розробив для УКУ.

Головний доповідач семінару розкрив тему причин таких різновидів війн як повстанська на практиці УПА.

«Повстанська війна має деякі особливості та притаманні тільки їй риси та сутність. Розгортання повстанського опору можливе за наявності відповідних факторів – наявності політичного і військового керівництва, підтримка народу, національної та політичної свідомості, військової підготовка кадрів, визначеної кількість зброї та спорядження.

Саме ці фактори враховувалися на практиці при створенні відділів УПА, а також знайшли своє відображення в стратегічних та тактичних планах повстанців. Це в свою чергу дало можливість не тільки створити унікальну армію, але забезпечити її боєздатність. Для УПА чинник готовності людей до війни (не тільки безпосередня участь, але й підтримка) залишався надзвичайно важливим протягом всіх років збройного опору. Адже повстанці не мали баз постачання ззовні. Тому спиралися на населення, яке становило соціальну базу підпілля і надавало йому всі необхідні ресурси. Проте допомога не була стабільною, вона коливалася, залежала від ставлення повстанців до населення, загального успіху збройного опору, або його поразок, поведінки ворога»

розповів науковець.

«Для ведення визвольної війни чи не найголовнішим із суб'єктивних факторів є моральний – психологічна готовність людей до участі у війні. Тому УВО та ОУН протягом довгих років готувала громадськість до можливості повстання чи радше війни: проводячи широку й всеохоплюючу пропагандивну роботу, плекаючи культ героїв, впроваджуючи військові традиції у середовищі молоді»

акцентував Руслан Забілий.

 

За словами науковця на народний характер повстанської війни вказує той факт, що основою УПА були селяни, котрі не тільки складали 60% особового складу армії, а й активно підтримували діяльність збройного підпілля ОУН: «Селянин чи не найбільше відчував на собі весь тягар війни та німецької й радянської окупації, оскільки він та його господарство ставало об’єктом економічного зиску. Інтелігенція становила лише 15% повстанців, переважно це була студентська молодь або старі кадри ОУН».

Після викладу теми й обміну думками серед учасників, Руслан Забілий резюмував:

«Після закінчення Другої світової війни радянська влада кине на ліквідацію визвольного руху весь наявний і фактично необмежений ресурс. Підпіллю важливо було підтримати віру в ідеї визвольного руху, війна мусила тривати у тісному зв’язку із життєвими потребами населення. Радянська влада, щоб вибити ґрунт з-під ніг повстанців, депортувала велику кількість людей під час спецоперацій «Вісла» та «Захід», однак очікуваного результату не отримала, хіба що спровокувала ще сильніший опір. Придушення визвольного руху шляхом масового виселення було приречене на поразку, бо щоб досягнути мети, окупанти мали б організувати депортацію всієї України. Лояльне ставлення звичайного населення дало українському визвольному руху можливість протриматися найдовше в Європі у боротьбі проти тоталітарної машини СРСР – ще понад десять років після офіційного завершення Другої світової війни».

Семінар відбувся 5 квітня 2012 року.