кольбеМісцем, де від подиху смерті холоне на вустах найгарячіша молитва, представив своїм колегам із Товариства Максиміліана Кольбе сумнозвісну тюрму на Лонцького колишній радянський дисидент і правозахисник Мирослав Маринович. 

У цьому місці, де від 2009 року діє Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів, члени Товариства Максиміліана Кольбе з Німеччини, Австрії та Польщі об’єдналися у спільній молитві. Панахида, яку за жертвами нацизму й комунізму відслужив у східнохристиянській традиції єпископ-помічник Львівської архієпархії УГКЦ владика Венедикт (Алексійчук), відбулася біля пам’ятного хреста на музейному подвір’ї.

«Ми помолилися у місці, на якому навіки закарбувалася печать нелюдських страждань і болю, наруги та відчаю. Тут перестають сміятися навіть діти. У цьому моторошному місці щоночі відбувається кривавий бенкет сатани. Це місце страшної жатви того насильства, що його поперемінно сіяли на цих землях злочинні ідеології комунізму та нацизму. Хай навіки будуть викорінені зерна цих отруйних ідеологій! Обидві вони постали з прагнення зробити світ справедливішим, однак, узявши за інструменти ненависть і насильство, перетворили світ не пекло, що стало бездонним і нестерпним. Якими ж нелюдськими були ідеологічні конструкції, в яких страждання і смерть такої незліченної маси людей ставали виправданими й потрібними задля химерного світлого майбутнього! Царство небесне всім тим, хто своєю мукою увиразнив нам цю істину», — сказав Мирослав Маринович услід за владикою Венедиктом, котрий закликав замислитися над тим, що Сталін і Гітлер не стали такими кривавими диктаторами одразу.

Знайомлячись із досвідом роботи Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» у Львові в рамках програми «Проблема тоталітарної спадщини в Україні», члени Товариства Кольбе зустрілися з директором музею Русланом Забілим, який розповів про заснування і становлення цього музейного закладу у відповідь на суспільний запит сучасності.

«Ця найбільша в Західній Україні в’язниця є не тільки нагадуванням про жахіття минулого радянського та німецького тоталітарних режимів, а й застереженням для українців від повторення жахливої трагедії тоталітарного суспільства. І для того, щоб зрозуміти сутність нацистської окупації, потрібно розуміти місце тюрми в ній як інструменту втілення такої окупаційної політики. Недоречно говорити про те, який із тоталітаризмів був більшим злом, бо загалом тюрма — це невід’ємний інструмент реалізації політики у тоталітарному суспільстві. Достатньо пригадати криваву діяльність у тюрмі на Лонцького нацистського поплічника Віллі Вірзінга чи слідчого НКВД Рафаеля. Водночас це місце пам’яті є символом опору людини системі, воно уособлює собою всепереможність добра над злом, велич духу і жертовності в ім’я свободи і незалежності. Адже шляхом насильства , фізичного знищення неможливо вбити прагнення свободи, а значить саму свободу», — наголосив Руслан Забілий.

«У цьому місці мені хочеться згадати один феномен, який свідчить про те, що останнє слово — не за насильством, а за любов’ю. Для допомоги ув’язненим восени 1941 року було створено спільний для українців, поляків та євреїв Український комітет. Очолив його Кость Панківський. Від єврейської громади до комітету увійшов адвокат Макс Шафф, а поляків представляла Марія Бартель, дружина колишнього прем’єра Польщі професора Казимира Бартеля, розстріляного нацистами. Цей комітет не ділив людей за національностями. Він допомагав тим в’язням, кого ще можна врятувати», — сказав Мирослав Маринович.

Закордонні гості поцікавилися перспективами розвитку музею «Тюрма на Лонцького» та відомою їм резонансною справою тиску на істориків, насамперед Руслана Забілого, з боку Служби безпеки України.

Учасників програми «Проблема тоталітарної спадщини в Україні» непокоїло, чи нема загрози закриттю музею, чи мають історики безперешкодний доступ до архівів та можливість вільного спілкування з колегами з аналогічних європейських музейних закладів.

Від колишньої слідчої в’язниці НКВД і гестапо учасники молитви із запаленими свічками вирушили до Цитаделі, де під час Другої світової війни був розташований нацистський концтабір «Шталаг 328». На знак солідарності із жертвами цього концтабору прозвучала молитва «Отче наш» усіма мовами, якими розмовляли учасники паломництва, об’єднані місією та концепцією Товариства Максиміліана Кольбе: не допустити, аби останнє слово було за насильством.

Вікторія Садова, заступник директора Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького»