До 10 червня у НММ «Тюрма на Лонцького» можна оглянути виставку експериментальних творів учасників мистецької резиденції від арт-платформи «Дивина»у колишньому слідчому ізоляторі спецслужб окупаційних режимів.
На відзначення Міжнародного дня музеїв у приміщенні НММ «Тюрма на Лонцького» у Львові розгорнуто масштабний виставковий проект, здійснений у співпраці із арт-платформомю «Дивина». Два десятки митців, які були обрані для роботи у мистецькій резиденції «Тюрми на Лонцького», створювали у квітні-травні 2018 р. різноманітні арт-об’єкти, що розкривають найголовнішу тематику цього місця пам’яті, узагальнену філософською категорією Свободи.
Пропозицію спільної пленерної праці на території музею та ідею охопити твори окремих митців загальною проблематикою спільної виставки висунув креативний дует художниці Олени Шептицької та експозиціонера Миколи Кравця, котрі попри власні втілені твори, здійснили загальне керівництво та реалізацію проекту мистецької резиденції, надавши змогу як авторам (професіоналам та аматорам), так і глядачам осмислити місце травматичної пам’яті не стільки через вивчення історичного наративу, скільки безпосередніми емоціями від сприйняття творів сучасного візуального та музичного мистецтва.
Щодо музичної та театралізованої складової проекту, то вона, виявивши таку свою питому рису, як дискретність у часі, прозвучала 18 травня неабиякою окрасою фестивального за своєю суттю заходу «Ніч музеїв», залишивши неповторні катарсистичні враження у численних відвідувачів, котрі завітали до музею у дощове травневе надвечір’я.
Важко собі уявити, настільки насправді органічно поєднуваним виявилося, здавалося б, цілковито непоєднуване: історична автентика похмурої казенної споруди із тюремним антуражем грат, замків, сталевих дверей та виконавці музичної класики у сценічних костюмах, — скажімо, тріо флейтисток «Fiori» у серпанкових сукнях, кольору ніжності рожевого яблуневого квіту (Ольга Ковалисько, Ірина Верхола, Христина Андрухів, які виконали Сонату №3 Р.Кайзера та Канон ре мажор Й. Пахельбеля).
Утім, якщо помислити, скільки творчих осіб свого часу пройшло через ґвалтовні арешти і пекло тюрми на Лонцького, не дописавши, не доспівавши, не домалювавши, не докомпонувавши, не догравши (згадаймо лишень, що серед розстріляних у червні 1941р. був соліст Львівської опери Юрій Шухевич — рідний брат майбутнього Головного командира УПА), то актуальне звучання і флейтового соло Наталії Кожушко-Максимів , і фортепіанних перформансів Світлани Позднишевої та Марії Яремак, і гітарної сповіді Василя Шевчука стало немов би еманацією колишнього обірваного творчого вислову арештантів, у якому Красою мислилося про гуманізм, духовні пошуки, гідність, людяність і, звісно ж, Свободу.
Цікаво, що окрім власного виступу разом із колегою-скрипалькою, вдумлива молода піаністка Марія Яремак запропонувала наповнити тюремний простір відповідним до обставин звучанням творів Д. Легеті та В. Сильвестрова, підключивши таким чином енергетику їхньої трансцендентної просвітленої музику до врівноваження нестерпного болю цього конкретного локусу людських страждань.
Так, саме у цьому місці, як у жодному іншому, можна прочути експлозії пульсу й серцебиття, тремор напружених до краю нервових волокон у корчах людського тіла та тихе сяєво їхніх душ. Тому несамовиті тремоло й форшлаги перкусіоністів Володимира Веретельника, Андрія Каканича та Назара Кравчука із ансамблю «Drum Force », вибуховий концертний виступ яких на завершення вечора супроводжувала вогняна театралізація Олександра Лятамбора із «Fiolet Illuminate», здійснили на слухачів настільки потужний вплив, що його годі описати словами.
Колектив музею висловлює подяку усім музикантам, котрі на волонтерських засадах узяли участь у такому позбавленому рис комерціалізації та розважальності незвичному концерті, і підкреслили своєю виконавською майстерністю та душевною чулістю важливість усвідомлення в сучасних умовах того людського жертовника, яким була тюрма на Лонцького, а також непроминальну вартість гуманістичних цінностей.
Вікторія Садова
Фото: Юрій Ольш
