Знаний дисидент-шістдесятник п. Професор Микола Мушинка разом із дружиною Магдою, приїхавши на урочистості з нагоди 350-річчя ЛНУ ім. І.Франка, не змогли оминути своїми відвідинами Музей-меморіал «Тюрма на Лонцького», подарувавши „підслідному” закладу культури дослідження, базоване на архівах московського КГБ.

Професор Микола Мушина та його дружина Магда не приховували свого великого зворушення і враження побаченим, про що вони залишили запис у музейній «Книзі відгуків». Для музейної збірки професор Микола Мушинка подарував друге ( змінене і доповнене) видання свого дослідження «Лицар волі, Життя і політично-громадська діяльність Степана Клочурака», супроводивши дарунок такою дедикацією „ Національному музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» цю книжку про одну з жертв, але й героя України дарує автор”.

За словами проф. Мушинки, у книжці відтворено сторінки життя і діяльності одного із найвидатніших громадських і політичних діячів Срібної Землі Степана Клочурака — президента Гуцульської Республіки і міністра Карпатської України. Перше видання презентували в Ужгороді у 1995 році, а друге – цього року, воно доповнене новими архівними матеріалами, фотоматеріалами та фоторепродукціями.

Як повідомив професор Микола Мушинка, нову інформацію він взяв із московської судової справи над Степаном Клочураком та його соратниками. «Коли я презентував перше видання, до мене підійшов чоловік, котрий повідомив, що прочитав книгу і вона йому дуже сподобалась. Він сказав, що може видобути мені справу із московського КДБ. Я, звичайно, погодився, і через 2 тижні матеріали вже були у мене. Я страшенно вдячний цьому чоловікові, хоча прізвища його не знаю дотепер», — розповів проф. Мушинка.

Книжка вийшла у видавництві «Гранда» на замовлення та коштом Рахівської районної ради, разом із презентацією другого виданняу Ясіні було відкрито пам'ятник Степану Клочураку (скульптор Михайло Белень).

„Степан Клочурак справді визначна постать для Закарпаття. Він був ініціатором антиугорського повстання на Закарпатській Гуцульщині, а у 1919 році став засновником і президентом Гуцульської Республіки в Ясіні, командиром Закарпатської сотні Української Галицької Армії (УГА) в боротьбі з більшовиками та денікінцями. У міжвоєнний період був співорганізатором «Просвіти», торговельних, економічних, молодіжних, військових та педагогічних спілок на Закарпатті, керівником українських фракцій Соціал-демократичної й Аграрної партій та головним редактором їх друкованих органів – «Народ», «Вперед» та «Земля і воля». В автономному уряді Карпатської України займав посаду політичного секретаря прем'єр-міністра Августина Волошина, а згодом – міністра господарства та народної оборони. Після розгрому Карпатської України очолював ліквідаційну канцелярію уряду Карпатської України в Празі. У травні 1945-го року Степан Клочурак був заарештований органами «СМЕРШу». Після 20-х років і 4-х місяців повернувся із таборів Воркути у Прагу. Помер у Празі, навідавши перед смертю рідну Гуцульщину,” – розповів автор, який не вперше опрацьовує і публікує документи КГБ.

З огляду на це окремої уваги заслуговує дослідження Мушинки про Музей визвольної боротьби України в Празі. Він зважився на неможливе – вияснити долю зниклих 40 тонн архівних матеріалів про визвольну боротьбу в Україні, що були вивезені КГБ у 1945 р. з Праги. Мушинка шукав по музеях та архівах України, Чехії та Словаччини, а після довгих розшуків віднайшов їх в архівах СБУ. 1996 р. у Мельбурні (Австралія) за допомогою українців Австралії він видав першу книжку з наведеними деякими архівними матеріалами та висновками англійською мовою. У 2005 р. Мушинка представив допрацьовану та доповнену низкою архівних матеріалів і перекладену на чеську мову книжку “Музей визвольної боротьби України та доля його фондів” з англомовним резюме. В цей же рік вийшло і доповнене видання цієї праці з фактичним матеріалом та архівними фотографіями й англомовним резюме у Києві. Книга захоплююча, читається, як детективна історія. У цій захопливій неначе детективна історія, книжці мова не тільки про музей, а й про людей, які своїми зусиллями піклувалися про нього, часто віддавали себе в жертву заради великої справи. Мушинка розказує про долю української меншини в Чеській протягом двох світових війн, у післявоєнний період та в сучасності.

Довідка

Микола Мушинка (словац. Mikuláš Mušinka, 20 лютого 1936, село Курів, Словаччина) — словацький фольклорист та українознавець русинського (українського) походження, іноземний член Української академії наук. Досліджує лемківський фольклор в Югославії, Румунії, Польщі, Україні, Західній Чехії та Моравії. Вищу освіту одержав у Карловому університеті в Празі. Навчався в аспірантурі у Празькому та Київському університетах. Був висланий з СРСР через контакти з дисидентами. У грудні 1965 р. М. Мушинку затримали на кордоні в Чопі під час спроби вивезти за кордон рукопис твору І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація». Молодого науковця звільнили з аспірантури у Києві та вислали з СРСР. Кандидатську дисертацію він захистив у Карловому Університеті в 1967 р. і продовжив роботу в кабінеті народної словесності Пряшівського університету, що став центром україністики. Повернувся він у Пряшівський університет на посаду керівника дослідним кабінетом україністики, де пропрацював з 1960 по 1968 рр. У серпні 1968 р. Чехословаччину окупували війська Варшавського договору. Мушинку звільнили з посади за його зв’язки з українськими дисидентами та шістдесятниками, заборонивши установам «ідеологічної сфери» приймати його на роботу. змушений був працювати пастухом та кочегаром, однак продовжував публікації своїх досліджень за кордоном. В 1990 р. був реабілітований та повернувся в Пряшівський університет. Мушинка присвятив життя науковій роботі, пов’язаній з Україною. Він автор близько 70 книжок , численних наукових розвідок, рецензій та науково-популярних та публіцистичних статей, лауреат міжнародної літературної премії „Corona Carpatica“ в категорії „літературознавство”.