Київ – 5 листопада минає 45 років із дня самоспалення на Хрещатику Василя Макуха, колишнього політв’язня і вояка УПА. Таким чином він протестував проти радянського тоталітаризму. Чоловік помер наступного дня в лікарні, його родину викликали на допити в КДБ і залякували, аби про вчинок Макуха ніхто не дізнався. Однак інформацію про нього поширювали у самвидаві й невдовзі такі ж акції вчинили ще двоє українців.
5 листопада 1968 року на головній вулиці Києва горів чоловік. Його звали Василь Макух, у Дніпропетровську лишилися його дружина і діти. Таким чином Макух, дисидент і вояк Української повстанської армії, висловлював свій протест проти політики СРСР.
Небіж Василя Макуха, Юрій розповідає, що після дядькового вчинку з родиною «працювали» спецслужби. Дружину Василя викликали на допити, чинили обшуки вдома, звільнили з роботи. Як наслідок – вона з дітьми жила у скруті. Найбільше постраждала сестра Василя, що мешкала у селі Карів на Львівщині. Її допитували, били, невдовзі після того жінка захворіла і померла, розповідає Юрій Макух.
Її залякали, казали, що про цей факт ніхто не повинен знати. Тому що боялися навіть мертвими таких людей. Юрій Макух
«Викликали і мою маму. Оскільки я був малий, то мені не особливо щось розповідали, але я знаю, що коли мама прийшла, то вона плакала декілька днів, але нічого не розповідала, що там конкретно було, тільки казала, що це трагедія нашої родини і ми повинні самі її пережити і нікому про це не розповідати. Її залякали, казали, що про цей факт ніхто не повинен знати. Тому що боялися навіть мертвими таких людей», – зауважує він.
Через самвидав інформація про вчинок Василя Макуха потрапила за кордон, там, на Заході, про це могли говорити.
Після Макуха самоспалення вчинили ще двоє людей в Україні.
Самоспалення як метод спротиву не було поширеним серед слов’янських народів, вважає Ірина Єзерська, старший науковий співробітник музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» у Львові, яка досліджує дисидентський рух. За її словами, Василь Макух був першою людиною в Україні, хто пішов на такий крок. Після нього це зробили ще двоє українців: Микола Бориславський та Олекса Гірник. А в Європі до Василя Макуха самоспалення вчинив на центральному стадіоні Варшави Ришард Сівец, протестуючи проти окупації Чехословаччини. Потім цей акт також здійснив чеський студент Ян Палах.
У тих умовах це очевидно був свідомий крок: але не відчаю, а намагання достукатися. Ірина Єзерська
«На перший погляд здається, що самогубство – це крок людини із якимись психологічними проблемами, але насправді це було не так, бо у тих умовах це очевидно був свідомий крок: але не відчаю, а намагання достукатися», – зазначає історик.
На батьківщині Василя Макуха у Карові на Львівщині днями відкрили меморіальну дошку. За словами Юрія Макуха, він приїхати не зміг, бо родину попередили занадто пізно і не вдалося взяти квитки. Зараз він сподівається, що дошку відкриють і на Хрещатику, де все й відбулося 45 років тому. Каже: міська влада обіцяла йому це зробити у січні до Дня українського політв’язня.
Автор: Анастасія Москвичова
Джерело «Радіо Свобода»