Чорний хрест на колючих дротах, розіп’ята на ньому вишиванка, спроектована зловісна чорна тінь – довжиною в життя – біжить долівкою до білого деревця з ожеледілою кроною… Це декорація перших Стусівських читань у стінах Національного музею-меморіалу жертв окупаційних роежимів “Тюрма на Лонцького” у Львові.
Приурочена ця смілива спроба (до речі, не перша – тут вже давно успішно діє недільний кінолекторій) оживити ці похмурі мури дещо незвичному ювілею – 40-річчю одного з експонатів музею, тісно пов’язаного з початком масових арештів представників української інтелігенції. Ювіляркою стала книжка – самвидавівська збірка поезій Василя Стуса “Зимові дерева”, подарована автором Ірині Калинець 9 січня 1972-го під час лікування у прикарпатських санаторіях. Цей львівський перід біографії Стуса відомий своєрідним “дисидентським вертепом”, що ілюстрований світлинами, на яких зафіксовані у колядницьких строях: Михайло Горинь, Стефанія Шабатура, Ірина Калинець, Марія Гель, Олена Антонів, Марія Савка-Качмар, а також – серед різдвяного товариства – і сам Василь Стус.
Віртуальний тур першим етапом експозиції
