22 червня 1941 року розпочалася німецько-радянська війна, а вже за тиждень нацисти увійшли до Львова

Львів вітав «Нахтігаль» як визволителів. Люди, котрі були нажахані радянським режимом, вийшли на святковий парад із квітами. Однак уже скоро ілюзії розвіялись…

30 червня о 5-й ранку німецькі війська увійшли до міста вулицею Шевченка,   розповідає «Експресу» Ігор Дерев’яний, співробітник Центру досліджень визвольного руху. – А ще 24 червня Львів бомбардували – багато будинків було знищено, підірвали й вокзал. Радянська влада втекла звідси 28 червня. За тиждень перед тим енкаведисти розстріляли політичних в’язнів – у тюрмах міста вбили понад 4 тисячі людей. Натомість кримінальних в’язнів відпустили.

Як львів’яни зустрічали нацистів?

Напередодні – 29 червня – львів’яни, які мали сміливість вийти з домівок, побачили жахливу картину. На території тюрем лежали тіла розстріляних людей. Вони бачили наслідки радянського режиму і сприймали німців як шанс на незалежність, сподівались на їх лояльність. Тож 30 червня на площі Ринок відбувся святковий парад – люди з квітами та прапорами вітали «Нахтігаль». Того ж дня було проголошено Акт відновлення Української держави та сформовано уряд на чолі з Ярославом Стецьком.

 

Як зреагували на це німці?

23 червня Степан Бандера та Ярослав Стецько надіслали меморандум до Берліна, в якому йшлося про прагнення українського народу створити власну державу. У документі обумовлювалась можливість створення Української держави з власним військом, яке також воюватиме з Радянським Союзом. Однак на цей документ ніхто не звернув уваги. Хоч і був адресований Гітлерові, він так і не потрапив йому на очі. Тож на проголошення Акта відновлення української державності Німеччина відреагувала миттєво – викликали Ярослава Стецька та запропонували йому відкликати цей документ. Однак той відмовився. Тоді вже 2 липня на нараду до Кракова викликали Степана Бандеру. Його приймав держсекретар Генерал-губернаторства Ернст Кундт – нацист, відомий своєю жорстокістю. Та очільник ОУН сміливо заявив, що не має ніякого права відкликати Акт, бо він проголошений від імені всього українського народу. Бандеру тоді заарештували.

Якими були перші кроки німецької влади у Львові?

Німці сформували тут тимчасову адміністрацію, почали змінювати усі вивіски та перейменовувати вулиці. Серед населення у перші ж дні почали проводити пропаганду. Мовляв, гляньте, що зробили комуністи з вашими рідними, вказуючи на розстріляних політв’язнів. Винними в цих розстрілах називали євреїв, бо позиціонували радянську владу як єврейську. Німці прагнули налаштували львів’ян агресивно щодо цієї нації.

Сьомого липня вирішили провести єврейський погром як помсту українців євреям-комуністам. Погром таки відбувся – у ньому взяли участь місцеві, а також ті кримінальні злочинці, котрих радянська влада відпустила з тюрем. Що важливо, в архіві СБУ є документи, де йдеться про те, що ОУН була проти таких провокацій та погромів і закликали українців не брати у цьому участь.

 

Що чекало тих львів’ян, які співпрацювали з ОУН?

Провідників ОУН заарештували в липні, у вересні почалися арешти рядових членів. А в листопаді Німеччина видала таємних наказ, у якому йшлося про те, що рух Бандери організовує повстання. Усі підрозділи поліції вистежували оунівців, таємно знищували їх.

Та репресії стосувалися не лише оунівців. Розстріляли й польських професорів. Вже у вересні  в місті організували гетто та перший концтабір – «Янівський». Тоді ж почали вербували львів’ян, аби вони виказували євреїв. Чимало людей «підозрілої» зовнішності також затримували. Так Львів зрозумів, що нацисти – це ті ж окупанти, від яких не слід сподіватись добра.

Інтерв'ю взяла Юлія Курій

Інтерв'ю дав Ігор Дерев'яний