Центр досліджень визвольного руху опублікував аналітику «Справа Романа Шухевича: політична міфологія у дослідженнях науковців» авторства співробітниці Центру, наукової співробітниці Національного музею меморіалу “Тюрма на Лонцького”, докторки філософії Олесі Ісаюк. У праці дослідниця демонструє, як радянські міфи та стереотипи впливають на тексти західних дослідників біографії Романа Шухевича та історії українського визвольного руху.

«Це дослідження — спроба дослідити, яким чином історична міфологія формується і продовжує функціонувати на рівнях, які, здавалося б, мають бути повністю вільні від неї, — говорить Олеся Ісаюк. — Коли я ознайомилася з публікаціями, то проявилися певні спільні риси, які повторюються у різних варіаціях, і вони не залишають місця для сумнівів у тому, що ми маємо справу з цілеспрямованим просуванням певного комплексу. Професор Олександр Мотиль назвав це неорадянською історіографією. Йдеться не просто про встановлення переваги однієї точки зору над іншою, а про нелегітимні засоби українського визвольного руху і особливо створення української державності, оскільки левова частка атак спрямована проти людей та обставин, пов’язаних з проголошенням Акту відновлення української державності у Львові у червні 1941 року».

Авторка дослідження виділяє три ключові питання дискусії навколо ОУН, УПА, колабораціонізму та перебігу Голокосту на Заході України:

  • чи можна трактувати тимчасову співпрацю українського визвольного руху з Німеччиною в роки Другої світової війни, як колаборацію із нацистами, чи все ж ідеться про суто прагматичний і, зрештою, невдалий, пошук союзника з тих, які були?
  • чи потрібно вважати ідеологію ОУН та ОУН(б), як одну з її частин після розколу, фашистською і якщо так, то наскільки?
  • чи є підстави звинувачувати український визвольний рух, точніше ту його частину, яка представлена ОУН і УПА, у співучасті в масових убивствах євреїв у рамках Голокосту?

Науковиця наголошує — в дискусії ідеться не просто про участь окремих представників підпілля в колаборації і масових убивствах євреїв, а про інституційну відповідальність на рівні саме організацій, структур і наказодавців, якими вважають керівних осіб підпілля і командування УПА.

На думку Олесі Ісаюк, ці три запитання є частиною політичної легітимності у світі після Другої світової війни, а також, і саме тому, їх активно використовувала й використовує спершу СССР, а пізніше й Росія, остання продовжує робити це дотепер. Відповідно, ціна питання для України — моральна легітимність українського спротиву впродовж Другої світової війни й, зокрема, легітимність відновленої Української держави в очах передусім західного світу.

Зокрема Олеся Ісаюк аналізує пласт критичного матеріалу, створеного Джоном-Полом Химкою та прибічниками його поглядів на історію українського визвольного руху.

Центр досліджень визвольного руху за підтримки Українського культурного фонду працює над проєктом «Досьє Шухевича: пропаганда, стереотипи, дезінформація», що руйнує міфи про генерала УПА. Зокрема, скоро можна буде побачити виставку, яку команда створить за результатами проєкту.

Проєкт створено за підтримки Українського культурного фонду.

Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості й суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.