9 лютого помер Микола Слободян, український дисидент з Тернопільщини.
(21.06.1944 — 9.02 2018 )
Член Росохацької юнацької патріотичної підпільної організації.
Захоплювався боротьбою УПА за незалежність, слухав висилання зарубіжних радіостанцій, почував потребу боротися проти колонізації та російщення України.
Молодих людей обурювали знищення пам'ятних хрестів у селі, зруйнування церкви та могили січових стрільців, арешти української інтелігенції 1972 р... С. з охотою прийняв пропозицію Володимира Мармуса вступити в підпільну патріотичну молодіжну організацію, яка боротиметься за незалежність України.
Засуджений разом з шістьма іншими членами організації на закритому засіданні Тернопільського обласного суду 24.09.1973 за ст. 64 («участь в антирадянській організації») та 62 ч. 1 («антирадянська агітація і пропаганда») до 3 р. ув'язнення в таборах суворого режиму та 2 р. заслання. Під час оголошення вироку погасло світло – присуд, як і присягу, прийняли при свічках.
Карався в таборі суворого режиму ЖХ-385/19, пос. Лєсной Теньгушовського р-ну, Мордовія, разом з П. ВИННИЧУКОМ. Працював кочегаром, у сушильному цеху. Спілкувався з колишніми вояками УПА Миколою Кончаківським, Дмитром Синяком, Іваном Мироном, Михайлом Жураківським, Романом Семенюком, з отцем Денисом Лукашевичем, з широким колом молодих політв'язнів різних національностей. Восени 1975 р. етапований у табір ВС-389/37, Пермська обл., пос. Половинка Чусовського р-ну, де були зібрані майже всі його посправники. Брав участь в акціях протесту, в підготовці інформації про події в зоні.
Заслання відбував у с. Нікольськ Кривошеїнського р-ну Томської обл., де працював на фермі.
Повернувся до с. Росохач навесні 1978.
У кінці 80-х – на початку 90-х рр. М. Слободян брав активну участь у русі за незалежність. Був членом Координаційної ради Чортківського «Меморіалу», членом Української Гельсінкської Спілки, Української Республіканської партії, відтак членом Республіканської Християнської партії.
