Сьогодні, 25 березня, згадаймо тих хто присвятив своє життя боротьбі за правду і за Україну.
Річниця смерті праведника України, блаженного священомученика та капелана УГА – Омеляна Ковча.
Під час німецької окупації Галичини, намагаючись врятувати євреїв від знищення, хрестив їх і видавав їм метрики про хрещення. Загалом їм було видано більше 600 свідоцтв про хрещення. Звернувся з листом до Гітлера, в якому засуджував масові вбивства євреїв і вимагав дозволу відвідувати євреїв у гетто. За ці дії 30 грудня 1942 р. був заарештований й кинутий до тюрми на Лонцького, а в серпні 1943 р. — до концтабору Майданек де таємно" продовжував свою священицьку діяльність. 25 березня «парох Майданека» помер, його тіло спалено в крематорії.
"Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священик між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо наші церкви є різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами. Коли я відправляю святу літургію, вони всі моляться.(…) Вони умирають по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до вічності. Хіба це не благословення? "
Річниця трагічної загибелі В’ячеслава Чорновола – шістдесятника, дисидента, політв’язня та голови Народного Руху України.
Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаґанду» (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років.
Загинув 25 березня1999 року за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем.
«Напевно, все-таки атмосфера, ось та атмосфера після смерті Сталіна, значною мірою вплинула на моє становлення, як і на появу взагалі шістдесятництва як явища. І тоді з’явився на південній Київщині – Чорновіл, на Донбасі – Стус, Дзюба, Світличний. Бачите, там, де зони ризику вже для народу, для нації – там з’явилися ці люди.»
Ольга Зброжко
