У Львові учасники ювілейної академії, присвяченої 120-річчю від дня народження українського військового діяча, політика дипломата, поета, полковника Української Галицької Армії Вільгельма фон Габсбурга (Василя Вишиваного) ухвалили відкрите звернення про увічнення пам’яті захисника України у майбутньому Пантеоні українських героїв.
У вівторок, 10 лютого, виповнилося 120 років від дня народження активного захисника незалежності України й жертви радянської репресивної системи — Вільгельма фон Габсбурга (Василя Вишиваного), пам’яті якого була присвячена велелюдна урочиста академія у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».
Львів’яни різного віку – від сивочолих вояків УПА до юних курсантів військових училищ – зійшлися до музею-меморіалу, щоб віддати данину шани поетові та активному учаснику збройного захисту ЗУНР та УНР Василеві Вишиваному.
Відкрити урочистість модераторка вечора і авторка сценарію Наталка Криничанка запросила із виступом жіночий вокальний ансамбль «Золоті літа» у мальовничих вишиванках. Не випадково серед інших патріотичних пісень у виконанні аматорок хорового співу ключем до вечора прозвучала пісня про українську мову, адже знаючи чимало європейських мов Вільгельм фон Габсбург тільки українською складав поезії, що увійшли до збірки під назвою у Шевченківській традиції «Минають дні».
Директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки, кандидат історичних наук Іван Сварник змалював перед присутніми історичні умови в яких формувався Вільгельм фон Габсбург як член відомого європейського монаршого роду, а також розповів про особисті якості цього всебічно обдарованого чоловіка, який місією свого життя свідомо обрав служіння українській справі, навіть коли це призвело до розриву із великосвітським середовищем та родиною.
Навіть коли українці тяжко переживали поразку у боротьбі за національну республіку, Василь Вишиваний не втрачав на неї надій, сіврацюючи із Євгеном Коновальцем. «…Я уперто вірю в самостійність і соборність нашої , нам всім так милої, держави України», — писав Вільгельм фон Габсбург 23 жовтня 1933 року.
Про бойовий шлях улана Вільгельма фон Габсбурга від українського січового стрільця до полковника УГА, котрий здобув чимало відзнак за хоробру звитягу, розповів дослідний його біографії, член правління з питань мистецтва ГО «Центр сприяння і розвитку програм та проектів ЮНЕСКО» журналіст Марко Симкін. Він же ознайомив присутніх із обставинами таємничого викрадення Василя Вишиваного співробітниками СМЕРШу із західної зони визволеного від нацистів Відня та ув’язнення українського патріота у застінках Лук’янівського слідчого ізолятора НКВД в Києві, звідки йому вже не вдалося вийти живим.
Інші промовці — професор Степан Трохимчук та голова ГО «Громадянська Європейська співпраця» Олег Фецяк – наголошували на консолідаційному значенні постаті Василя Вишиваного для сучасного українського суспільства, яке обрало європейський шлях розвитку і зараз виборює свій вибір у протистоянні із військовою агресією Росії.
Ліричної ноти ювілейний вечір до 120-их уродин Вільгельма фон Габсбурга здобув завдяки заслуженому діячу мистецтв України, помічнику художнього керівника Національного українського драматичного театру ім. М.Заньковецької, актору Юрію Чекову, котрий не тільки проникливо декламував поезії Василя Вишиваного, а й по-філосмосфськи розмірковував над феноменом поезії, яка підтримувала борців за волю України у найважчі хвилини.
Чоловічий вокальний ансамбль «Галицька фермата» розвинув цю ліричну ноту, вплівши до свого виступу стрілецькі й повстанські пісні, що увінчалися маршем, котрий підхопили усі присутні у залі.
Завершилася урочиста академія оприлюдненням відкритого Звернення до громади й очільників України, що його зачитав кореспондент ForumInternationalPressTV CjmmunitaEuropeaE.U. Марко Симкін.
Подаємо повний текст Звернення.
ЗВЕРНЕННЯ
до Українського народу, Президента України П. Порошенка, Голови Верховної Ради України В.Гройсмана, Прем'єр-Міністра Уряду України А.Яценюка від учасників урочистих зборів у місті Львові, присвячених 120-річчю від дня народження 10 лютого 1895 Вільгельма фон Габсбурга (Василя Вишиваного) — австрійського архікнязя, сина італійського та австрійського народів, українського військового діяча, полковника армії Української Народної Республіки, українського дипломата та поета, який віддав своє життя за Україну.
“Я переконаний, що з крові героїв та мучеників народиться Незалежність Українського Народу!” (Василь Вишиваний, жовтень 1938 року).
18 серпня 1948 року в застінках Лук'янівської тюрми в Києві внаслідок багатомісячних катувань обірвалося життя ерц-герцога Вільгельма фон Габсбурга, представника однієї із найславетніших європейських монархічних династій, якому судилося вписати яскраву сторінку у драматичний перебіг Національно-визвольної боротьби Українського Народу під ім'ям Василь Вишиваний.
Ім'я Василь Вишиваний він отримав за давньою козацькою традицію від українських військовиків у період його активної участі у національно-визвольній війні українського народу 1914—1920 років проти російських окупантів практично на всіх теренах сучасної України за для утвердження її Незалежності. Незламний борець за Волю України, Вільгельм Габсбург поповнив собою довгий список знищених радянською владою українських патріотів, починаючи від загибелі Євгена Коновальця до вбивства Степана Бандери. Трагічно завершився життєвий шлях Вільгельма Габсбурга-Василя Вишиваного на його духовній Батьківщині — Україні. Заради України він пішов з батьківської домівки, розірвав зв'язки з родиною, аристократичними колами Європи, віддав свої молоді роки, високе становище, титули, кошти і, зрештою своє життя. Василь Вишиваний, без сумніву, був одним із самих неординарних і найромантичніших постатей українського національного Відродження.
Героїчна постать — Вільгельм фон Габсбург, на жаль, залишається поза увагою української громадськості. Безжальна система сталінських репресій не тільки таємно його викрала та знищила фізично, а й іще довгі десятиліття паплюжила світлу пам'ять Лицаря українського національного Відродження потоками підлої брехні. Його ім'я досі, на жаль, мало відоме українській сучасній громаді. Іменем Василя Вишиваного не називають площі та вулиці в Україні, йому не встановлюють меморіальних таблиць та пам’ятників, тільки епізодично його ім'я згадують під час наукових конференцій та в деяких статтях у малотиражних історично-наукових виданнях. Таке ставлення до його пам'яті не відповідає суспільному значенню цієї непересічної постаті в історії українських національно-визвольних змагань. Щира любов та відданість Вільгельма Габсбурга українському народу, його участь у боротьбі за державність, його епістолярна спадщина (зокрема багаторічне листування з Духовним Наставником українців — митрополитом Андреєм Шептицьким), його спогади та поетична творчість мають велику духовну цінність.
В наші дні, після подій Революції Гідності, яка триває, в умовах героїчного та жертовного спротиву російській агресії у Вітчизняній Війні 2014—2015 років із представників різних народів та етносів, які стали на захист єдиної для них всіх Батьківщини-України, народжується та гартується Українська Політична Нація, яка своєю згуртованістю, з Божою допомогою, неодмінно звільнить рідну землю від окупантів.
Вільгельм фон Габсбург, син італійського та австрійського народів, своїм жертовним життєвим прикладом довів, що українцем може бути й представник іншого народу, який готовий жити та творити заради своєї духовної батьківщини — України та навіть віддати найдорожче, що є в кожної людини, — власне життя.
Віримо, що в майбутньому Національному пантеоні військової слави в Києві, присвяченому найнезламнішим борцям за волю України, починаючи від подій 1914 -1920 років і до Вітчизняної війни українського народу 2014- 2015 років, серед інших незабутніх патріотів, буде довічно зберігатися пам'ять про героїчну боротьбу та жертовне життя заради України справжнього патріота України Вільгельма фон Габсбурга — Василя Вишиваного. Пам'ять про нього повинна не тільки не згаснути, а й слугувати духовним надбанням в розбудові української політичної нації в оновленій та Соборній Україні.
Слава Україні! - Героям Слава!
Звернення ухвалено одностайно учасниками урочистих зборів 10 лютого 2015року в приміщенні Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”.
