8-11 жовтня 2015 року наукові співробітниці Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» та Центру досліджень визвольного руху, Ольга Зброжко та Ірина Єзерська взяли участь у роботі Міжнародної наукової конференції «Усна історія (не)подоланого минулого: подія — наратив — інтерпретація». Серед організаторів були Українська асоціація усної історії, Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, Одеський академічний центр Міжнародної академії наук, Університет м. Мачерата (Італія), Женевський університет (Російське відділення) та ряд інших організацій та науково-освітніх закладів України та Європи. Конференція відбулася в Одесі у гуманітарному корпусі Одеського національного університету ім... І. І. Мечникова.
У своїй доповіді «Родина «шістдесятників» Ірини та Ігоря Калинців і «великий покіс» української інтелігенції 1972 р.», вибудуваній на співставленні усноісторичного та архівного матеріалів Ірина Єзерська акцентувала увагу на небезпеках, які чатують на дослідника при роботі зі спогадами та архівно-кримінальними справами: суб’єктивність, фактологічна недостовірність, рефлексії з перспективи часу, надмірна заідеологізованість Також у виступі дослідниця продемонстрували переваги та недоліки кожного з видів джерел та розповіла про долю та трагедію окремої людини і сім’ї на тлі важливих історичних подій.
Ольга Зброжко представила доповідь на тему: «Непересічна особистість в’язня радянських таборів і тюрем, єпископа Василя Величковського (1903—1973): переосмислення й співставлення усно-історичного наративу та архівно-джерелознавчої документації», де аналізувала архівні документи, та співставляла факти з біографії очільника греко-католицької церкви, з усною оповіддю людей, котрі були безпосередньо знайомими з ним. Адже навіть найменші деталі про актуальну життєву ситуацію когось із вищого ієрархічного сегменту стосувалися не лише його особистої долі, але й усієї підпільної ГКЦ. Для якої діяльність будь-якого єпископа була сигналом надії на реальну можливість її подальшого існування в умовах тотального тиску, репресій та переслідувань. Нове переосмислення та співставлення усного наративу та зафіксованого в архівах фактажу з перспективи сучасної ситуації свободи віровизнань дає можливість більш об’єктивно та ґрунтовно оцінити особисту історію владики В. Величковського у контексті подолання тоталітарного радянського минулого нашої країни.
10 жовтня І. Єзерська та О. Зброжко взяли участь у засіданні круглого столу «Документальна основа радянського самвидаву (1960—1980-ті роки): усні та письмові джерела», який проводився в Одеській національній науковій бібліотеці. Серед учасників круглого столу хочеться відзначити Олександра Алтуняна, сина українського дисидента, правозахисника, політв’язня та депутата першого скликання Верховної Ради України Генріха Алтуняна. Його розповідь-спогад із дитячих та юнацьких літ про однодумців і соратників батька, серед яких, окрім ряду харківських іншодумців, були й генерал Петро Григоренко та Леонід Плющ, стала наочною демонстрацією значення усної історії у дослідженні важливих історичних процесів та явищ. Додаткового зацікавлення додавало ще й те, що на даний момент у Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» демонструється створена спільно з Харківською правозахисною групою виставка «Інакші. Дисиденти Східної України», у якій представлено ряд матеріалів про згадуваних у розповіді Генріха Алтуняна, Владислава Недобору, Володимира Пономарьова, Петра Григоренка, Леоніда Плюща.
12
Жов
2015
2015