«РОЗСТРІЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ ЧЕРЕШНЕВИХ ДНІВ» — цей рядок із вірша сучасної української поетеси, перекладачки, сценаристки й режисери Юлії Курташ-Карп дав назву однойменному літературно-мистецькому дійству інспірованому мисткинею, яке відбулося у Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» 21 червня.

Дійство приурочили до 78-х роковин масових розстрілів політв’язнів у тюрмах Західної України, що їх вчинили карально-репресивні органи Радянського союзу наприкінці червня 1941 року.

Вечір-реквієм усі присутні розпочали спільною молитвою біля музейної стели пам’яті, де вкзазані імена й прізвища загиблих у розстрільний тиждень 22-28 червня 1941 року. Панахиду за жертвами комуністичних репресій відслужили отець Всеволод та брат Роман – капелани Центру війського капеланства УГКЦ із гарнізонного храму Петра і Павла у Львові.

«Ці названі й незнані поіменно жертви перших днів німецько-радянської війни – люди, яких було ув’язнено до тюрми не за скоєні злочини, а за звинуваченням у тому, що вони мали інші думки, аніж ті які допускав радянський режим. Війна, яка зараз точиться на східних рубежах нашої країни, також скерована проти тих, хто думає інакше, ніж агресор, який застосовує до наших полонених тортури, аналогічні до тих, що їх застосовували комуністичні кати», — провів історичну паралель присутній на панахиді голова ЛОО Спілки офіцерів України полковник Петро Костюк.

Нагадаємо: 22 червня 1941 року розпочалися масові розстріли у в‘зницях Західної України. На момент початну німецько-радянської війни львівські тюрми були переповнені. Наприклад, у тюрмі на Лонцького при ліміті 1500 осіб перебувало 3638 в’язнів. Згідно зі звітом начальника тюремного управління НКВД УРСР у Львові протягом 22-28 червня 1941 знищено 2464 в’язнів. У Львівській області розстріляно 4140 осіб. Близько 700 тіл було поховано у зовнішньому дворі тюрми на Лонцького у трьох ровах. Решту розстріляних виявили у підвальних камерах в’язниці. Цей злочин проти людяності став шоком для суспільства, однак радянська пропаганда намагалася приписала його нацистам. Проте неспростовні факти, спогади та фотодокументи свідчать про те, що убивства скоїли енкаведисти.

« І смрад, і страх,.....................
і мідна повінь лип
таранять мозок згустком божевілля.
У Львові, Станіславі, Тернопіллі
смерть станцювала танго в кирзаках.
Гули джмелі в облозі трупних мух.
Струміла спека безпорадним лоєм.
То тут, то там — здригалися покої
від голосінь могильних повитух.
Живих скарали споглядати тлін.
А мертві, із відкритими очима,
з небес уже опікувались ними,
сховавши в лісі Чорнім карабін.
На русих косах білотілих пань
кров запеклась розхристаним мотуззям.
І передачі сиротливий вузлик
закляк мірилом марних сподівань.
Розстрільні тижні затяжних задух
затисли літо між тюремні двері.
Тікали з Львова «батєнькі» дебелі,
запакувавши хутра у лантух.
Ходили тіні поміж спухлих тіл...
Хтось впізнавав,а хтось зрікався всього.
І поруч з нами не було — нікого,
лише один єдиний — Божий син.»

Свої сповні історичного болю поезії Юлія Курташ-Карп читала в музейному просторі, просвітленому класичною музикою Й. -С. Баха, В.Барвінського та М.Скорика у виконанні випускника ЛССМШ ім. С. Крушельницької Лева Менцинського (скрипка), керівника оркестру «Леополіс» Ярослава Мигаля (віолончель) та Лідії Базиляк (скрипка).

Своєрідним обрамленням вечора, що на тлі передвоєнних світлин Львова та львів’ян створили відповідну атмосферу ретро, стали два танго Богдана Веселовського «Усміх» та «Прийде ще час», виконані учасниками Модерн-балету Оксани Лань «Акверіас» (солісти Ксенія Мосесова І Юрій Ванджала).

Також у вечорі пам’яті разом із історичним ре конструктором Олександром Василюком узяли участь члени Товариства пошуку жертв війни «Пам’ять».

Музей «Тюрма на Лонцького» висловлює глибоку повагу усім учасникам та організаторам літературно-мистецького дійства «Розстрільний тиждень черешневих днів» і дякує за пам’ять.

Вікторія Садова