У фондах Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» зберігається ряд матеріалів, переданих Іриною та Ігорем Калинцями. Серед них є збірка «Спогад про світ», авторства Ігоря Калинця, якому 9 липня виповнюється 82 роки.

Самвидавна збірка поезій побачила світ в 1970 році у Львові. Обсяг її становить 70 аркушів машинописного тексту. Ілюстрована 5 фотокопіями графіки Ярослави Музики з циклу «Символи Сковороди». Розміри книжечки 18,7Х13,4 см. Обрамлена твердою обкладинкою, обтягненою червоною тканиною. Заголовки, стилізовані під літописні, прикрашено художніми літерами, виконаними червоними та чорними чорнилами. Є у збірці й чорно-біла світлина самого автора, на якій він зафіксований в процесі писання та його автограф. Позбавлений права друкуватися в офіційних радянських видавництвах, Ігор Калинець власними зусиллями видав свою збірку, що стала прекрасним зразком самвидаву.

Збірка поезій Ігоря Калинця «Спогад про світ» була вилучена в його помешканні під час обшуку й арешту його дружини Ірини Стасів-Калинець 12 січня 1972 року й стала речовим доказом.  Ще один примірник був вилучений під час обшуку 4 лютого того ж року в помешканні Івана Світличного у Києві.  У судовому вироку Ігоря Калинця від 15 листопада 1972 року, зокрема  зазначено: «З метою антирадянської пропаганди протягом 1967 – 1971 рр. Калинець написав ряд віршів, які упорядкував в п’ять збірок «самвидаву» під назвами «Відчинення вертепу», «Коронування опудала», «Спогад про світ», «Підсумовуючи мовчання», «Віно для княжни».

Для всіх цих збірок властиве неприйняття, пряме чи завуальоване заперечення сучасної радянської дійсності, вихваляння націоналістів М. Сороки, Чорновола, В. Мороза, протиставлення України іншим народам, зображення її поневоленою, зруйнованою, нещасною, ідеалізація минулого, протиставлення його сучасності, невдоволення соціалістичним суспільством.

В 1970 р. Калинець уклав збірку під назвою «Спогад про світ», в якій зводить наклеп на радянську владу.

У віршах «Земля», «Вода», «Вогонь» Калинець зводить наклеп на російський народ, який нібито загарбав Україну, злоститься з приводу возз’єднання західних областей України в 1939 р. з Українською РСР, паплюжить радянську вітчизну, стверджуючи, що в ній «палають храми і люди», а Україна переживає тяжкі часи.

В інших віршах він вдається до наклепницьких ототожнень царизму і радянського уряду в вирішенні національного питання та висловлюється проти дружби народів. Радянську країну змальовує як пустелю або в’язницю, натякаючи на якусь силу, що звільнить автора та його однодумців.

Збірку «Спогад про світ» Калинець передав Музиці Я. Л.; а також арештованому за антирадянську діяльність Світличному І. О.»

Поезія, яка за формою, змістом та ідейним спрямуванням так відрізнялася від офіційної, єдино дозволеної в Радянському Союзі соцреалістичної, а також політичне інакодумство й правозахисна діяльність стали причиною багатолітнього ув’язнення Ігоря Калинця, примусової розлуки з рідними та близькими людьми.

Ігор Калинець – український поет-шістдесятник, громадський діяч, політв՚язень радянських тюрем й таборів (1972 – 1981), лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1992).

Народився 9.07.1939 в м. Ходорові тепер Львівської області. Закінчив філологічний факультет Львівського університету. Один з яскравих представників мистецької течії «шістдесятників». За політичне інакодумство разом із дружиною Іриною Стасів-Калинець з середини 1960-х років потрапив під контроль КГБ. Його твори перестали друкувати офіційні видавництва, а вже видані збірки вилучалися з книгарень. Єдиною можливістю оприлюднювати  свою поезію для Ігоря Калинця стає самвидав та закордонні видавництва. За що автор зазнавав додаткових репресій.  Окрім того «профілактичні бесіди» в КГБ, так звані товариські суди, де колег змушували шельмувати інакодумців, погрози звільнення з роботи та інші методи диску чинилися на Ігоря Калинця та його дружину за активну правозахисну діяльність та протест проти політичних переслідувань в СРСР.

Арештований 11.08.1972 за «антирадянську агітацію та пропаганду» (ст. 62 ч. 1 КК УРСР) й засуджений до 6 років таборів й 3 років заслання. На Ігоря Калинця, як і на його дружину Ірину, арештовану за вісім місяців до того, чинили тиск, погрожуючи інтернатом для малолітньої доньки. Таким чином схиляли до співпраці та публічного каяття й засудження своєї діяльності.

Термін відбував в пермських таборах, де активно влаштовував та долучався до протестних акцій за права в’язнів та вимагаючи визнання свого статусу політв’язня. На засланні перебував  разом із дружиною в с. Ундино-Посельє Читинської області, де працював муляром та кочегаром на фермі.

Повернення до Львова на початку 1980-х років було затьмарене постійним наглядом КГБ, неможливістю працевлаштуватися за фахом. З кінця 1980-х років активно вливається в культурно-громадське відродження. Разом з Іриною Стасів-Калинець та невеликим колом однодумців організовують акції на вшанування заборонених в радянський час митців, зокрема поета Богдана-Ігоря Антонича, композитора Василя Барвінського. Ігор Калинець брав активну участь у виданні неофіційного культурологічного альманаху «Євшан-зілля», створенні Товариства української мови ім. Т. Шевченка.

На сьогоднішній день Ігор Калинець залишається активним у громадському й культурному житті Львова, моральним авторитетом.

Ірина Єзерська-Вдовенко