Тюрма на Лонцького

Нещодавно у Канаді і США із візитом побував Руслан Забілий, Генеральний директор Національного Музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” у Львові. Обравши темою досліджень визвольний рух українського народу ХХ ст. та поставивши за мету розсекретити архіви радянських спецслужб, Р.Забілий разом з іншими українськими науковцями опинився під постійною загрозою кримінального обвинувачення з боку СБУ, переживаючи допити, обшуки, конфіскацію документів та комп'ютерів. Про переслідування самого Руслана Забілого та наукових працівників Музею вже не раз писала українська та зарубіжна преса.

І ось нещодавно представники канадських та американських політичних, наукових та громадських кіл мали нагоду особисто пізнати Руслана Забілого та почути безпосередньо від нього про ситуацію зі свободою та демократією в Україні.

Нинішнє турне Руслана Забілого — 2012р. зорганізоване Конференцією Українських Державницьких Організацій Канади (КУДОК) — Ліґою Українців Канади (ЛУК), Ліґою Українок Канади (ЛУ-окК), Спілкою Української Молоді в Канаді (СУМ), Товариством колишніх вояків УПА, видавництвом “Гомін України”, та під патронатом Конґресу Українців Канади (УКУ), а також за підтримки Фонду Семена і Ольги Біди при Фундації Будучність.

У його рамках науковець мав зустрічі в канадських університетах: Університеті Манітоби, Університеті Саскачевану, Університеті Альберти, Університеті Оттави, Університеті Торонто, а також в Гарвардському Університеті (США). Тема доповіді перед Канадськими і Американськими академіками: “Сучасний стан архівів, музеїв і академічної свободи в Україні”.

Доповідь закінчується такими словами: “Мірилом демократизації постраждалого від тоталітаризму суспільства є його відкритість, готовність до діалогу, засудження злочинів та вшанування героїв. Однак, українська сучасна влада, схоже, не збирається переходити від декларації намірів сповідувати європейські цінності до їх реалізації на ділі. Навпаки, замість кроку вперед у подоланні наслідків тоталітаризму вона робить два кроки назад у радянське минуле.”

Зустрічі з громадами відбулися в США (Бруклін, Чікаґо, Клівленді), а також у Канаді (Вінніпеґ, Саскатун, Едмінтон, Калґарі, Монтреалі, Торонто, Етобіко). Руслан Забілий розповів про працю в музеї, експозиції, навчальні програми і дослідження, про долю свою і своїх колег. Окремо Р. Забілий звернув увагу на проекти, що сприятимуть подальшим дослідженням історії України радянських часів, зазначивши, що спільною метою є обмін отриманих результатів з канадськими навчальними закладами та громадськими організаціями через канадський Дослідний Інститут «Україніка». Одним з таких є проект зі створення “Електронний архів визвольного руху” (спільний проект Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету імені Івана Франка, Національного музею “Тюрма на Лонцького” та Центру історії державотворення України ХХ століття при Національному Університеті Києво-Могилянська Академія), який має на меті надавати відкритий доступ до електронних копій документів з історії українського визвольного руху у XX ст., Голодомору та політичних репресій.

Як зазначив Р. Забілий, ці зусилля знаходяться в прямій конфронтації з тими діями, які чинить  Росія, щоби виправдати свою постсовєтську імперську державність, в тому числі прославляння тоталітарного минулого СССР і навіть сталінізму. За словами Забілого, це саме по собі повинно викликати тривогу у всьому світі. Однак ще більш тривожним для нього і його колег є те, що Росія нав'язує Україні та іншим країнам свою ревізіоністську інтерпретацію історії 20-го століття підривними методами і програмами, такими, як “Русскій Мір”.

Крім лекції в університетах і виступів у громадських центрах, особливо знаковою є зустрічі Р.Забілого з членами парламенту Канади і прем'єр-міністром Канади Стівеном Гарпером.

16 жовтня 2012, Канадсько-українська парламентська група дружби гостила Руслана Забілого на ланчі в парламенті. Депутат Роберт Сопук, голова групи, привітав пана Забілого і відзначив його сприяння академічній свободі та відстоювання прав людини. Зі свого боку, Р.Забілий висловив глибоку вдячність за підтримку канадського уряду демократію та громадянського суспільства в Україні. Він також згадав, як він цінує зусилля депутата Джеймса Безана, депутата Марка Варави, і сенаторки Рейнел Андрейчук, кожен з яких відвідали музей “Тюрма на Лонцького”. Науковець також подякував Постійному комітету із закордонних справ і міжнародного розвитку за проведені слухання у справі свободи в Україні.

Під час зустрічі Руслан Забілий нагородив депутата Тед Опиц почесною грамотою від музею за його старання в інформуванні своїх колег і членів кабінету міністрів, в тому числі і прем’єр-міністра по стан академічної свободи в Україні, а також за підтримки візиту прем'єр-міністра Гарпера до музею “Тюрма на Лонцького” і організацію слухань про ситуацію в Україні, які відбулися в парламенті у березні 2012 року.

Перебування Р.Забілого в Канаді увінчалося зустріччю українського науковця із Прем’єр-міністром Канади Стівеном Гарпером. Участь у зустрічі взяли також Міністр Закордонних Справ Джон Берд, Міністр Міжнародної Співдружності Юліан Фантіно, Сенатор Рейнел Андрейчук, яка є головою місії Canadem, депутат Тед Опиц, а також голова ЛУК Орест Стеців, голова ЛУ-окК Адіяна Буйняк-Віллсон, голова комітету Канада Україна при КУК Ярослава Балан, виконавчий директор ЛУК Борис Потапенко, екзекутивний директор КУК і голова штабу місії Canadem Тарас Залуцький. Ця знакова зустріч відбулася 19 жовтня 2012 р.

Того ж самого дня прем’єр-міністр Канади звернув особливу увагу на Р.Забілого і Музей-меморіал “Тюрма на Лонцького” у своїй промові перед учасниками Місії спостерігачів від Канади на українських парламентських виборах:

“У Львові я відвідав ще один музей – “Тюрму на Лонцького”. Я хочу вам трохи про нього розказати, тому що він мене глибоко вразив. Це комплекс непоказних будівель у центрі міста, поряд із гарними будинками та бізнес-приміщеннями – одна будівля краща за іншу, так, як це може бути у Канаді. Та ще кількадесят років тому це було місце, де помирала українська свобода.

У цих стінах потаємна комуністична поліція допитувала, катувала і чинила наругу над тисячами чоловіків, жінок і навіть дітей із найжахливішою жорстокістю. Це страшна пам’ять, котру зберігає «Тюрма на Лонцького».

Іронією долі є те, що нинішній директор музею тепер і сам зазнає переслідувань з боку таємної української поліції. Це глибоко нас турбує. Звинувачення стосуються розголошення державної таємниці – насправді, таємниці про те, що відбувалося в цій тюрмі за часів Сталіна. Цього молодого сміливого хлопця, директора музею, звати Руслан Забілий.

Руслан поділився своєю історією. Він розповів, що його піймали просто на вулиці, й протримали у повній ізоляції 14 годин, допитуючи про визвольний рух і закордонні зв'язки. Попри те, що минуло вже два роки, як із музею вилучили комп'ютери, електронні носії, інформацію – їх досі не повернули.

Друзі, такі порушення прав показують нам темний бік української історії – той темний бік, який загрожує і майбутньому.”

Турне Руслана Забілого є неоціненним з точки зору поширення інформації про події в Україні (у минулому і сучасному) безпосередніми дослідниками цього минулого. Загальновідомо: найкращою зброєю проти пітьми є світло. Таке ж світло проливає на історію відкриття, а головне оприлюднення закритих до нині документів. Молодих і відважних науковців слід усіляко підтримувати, бо вони – майбутнє української наукової і в кінцевому результаті громадської думки.

Борис Потапенко