Відома також як Українська гельсінська група (УГГ) – перша правозахисна організація в підрадянській Україні, в якій об’єднали свої зусилля відомі дисиденти в боротьбі за дотриманням прав людини в СРСР.
Підставою для створення УГГ став громадський контроль за дотриманням радянським урядом постанови про права людини Заключного акту Наради у справах безпеки і співпраці в Європі, підписаного у Гельсінкі в 1975 році.
Членами-засновниками УГГ були Микола Руденко, Оксана Мешко, Петро Григоренко, Олесь Бердник, Олекса Тихий, Левко Лук’яненко, Микола Матусевич, Мирослав Маринович, Ніна Строкати-Караванська, Іван Кандиба.
Наукові співробітники Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» провели семінар, на якому обговорили особливості створення та функціонування, основні завдання. Зокрема, наукова працівниця Ірина Єзерська розповіла про основні аспекти роботи УГГ та долі її членів-засновників.
Метою своєї діяльності УГГ визначала сприяння виконанню основних пунктів Заключного акту: збирати докази порушення прав людини та скарги постраждалих; інформувати широкі кола радянської та міжнародної громадськості та уряди-підписанти Заключного акту про факти порушення прав людини в СРСР.
Не зважаючи на те, що діяльність УГГ була легальною, невдовзі її члени були піддані жорстоким репресіям. Судили їх здебільшого за ст. 62 КК УРСР «антирадянська агітація та пропаганда».
Ірина Єзерська
