4 вересня 2019 року наукова співробітниця Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Ірина Єзерська взяла участь у Міжнародній конференції «Подолання політичних репресій заради миру і прав людини».
У своїй доповіді «Жіночі постаті українського дисидентського руху: Ірина Калинець» дослідниця через призму життєвого шляху активної громадської діячки, учасниці правозахисного руху, поетеси-шістдесятниці розповіла про боротьбу за права людини в радянській державі.
За свою активну правозахисну, культурницьку, просвітницьку діяльність, а також творчість Ірина Калинець сама стала жертвою брєжнєвських політичних репресій. У 1972 р. її засудили до 6 років ув’язнення в мордовських таборах і трьох років заслання. Однак це, а також переслідування, часті звільнення з роботи, неможливість працевлаштуватися за фахом, відмова у прописці і ряд інших заходів, спрямованих на її ламання, мали зворотній наслідок і ще більше укріпили Ірину Калинець в її переконаннях і усвідомленні необхідної роботи.
На межі 1980—1990-х років Ірина Калинець стає однією з найактивніших діячок національно-демократичного руху. Будучи депутаткою парламенту вона входила до опозиційної «Народної ради», що виступала за політичну і економічну незалежність України. Великими зусиллями її членів, в тому числі й Ірини Калинець, було ухвалення 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України, а 24 серпня 1991 року Акту проголошення незалежності України.
Як депутатка та чиновниця багато працювала над розвитком української освіти та формування освіченого й свідомого українського вояцтва. До кінця життя Ірина Калинець активно реагувала на суспільні виклики та небезпеки для української державності.