Тюрма на Лонцького

Після створення в Галичині, навесні 1943 р., Української народної самооборони (УНС), впродовж другої половини 1943 р. вона пройшла через бої із червоними і польськими партизанами та німецькими окупантами. В Галичині створювалися вишкільні групи різної чисельності. На території Львівської та Тернопільської областей це були рої та чоти – формування від десяти до п’ятдесяти чоловік. У Дрогобицькій та Станіславській областях – сотні і курені по декілька сотень чоловік.

На початок грудня 1943 р. сили УНС в Галичині, на нашу думку, мали становити приблизно 3000 – 3500 бійців. 5 грудня 1943 р. на нараді Проводу Організації українських націоналістів (ОУН) було розглянуто питання про поширення діяльності Української повстанської армії (УПА) на Галичину. На цій нараді були присутні Роман Шухевич-«Тарас Чупринка», Дмитро Маївський-«Косар», Мирослав Прокоп-«Володимир», Дарія Ребет-«Орлян», Василь Охримович-«Грузин», Василь Кук-«Леміш», Дмитро Грицай-«Перебийніс», Микола Лебедь-«Максим Рубан» і Олександр Луцький-«Беркут».

Було вирішено на базі УНС в Галичині розгорнути Генеральну воєнну округу (ГВО) УПА-Захід. Власне тоді ж в грудні 1943 р. і відбувся поділ УПА на три ГВО: УПА-Північ (Волинь, Полісся), УПА-Захід (Галичина, Буковина, Закерзоння) і УПА-Південь (Поділля). Крім нової назви УПА-Захід було дозволено вживати і стару назву УНС.

Командиром УПА-Захід був призначений О. Луцький-«Беркут», він же перед тим командував УНС в Галичині. З 26 січня 1944 р. командиром УПА-Захід за наказом Р. Шухевича-«Тараса Чупринки» стає Василь Сидор-«Шелест».

У 1943 р. УНС в Галичині поділялася на чотири обласні командування: Львівське – командир Остап Линда-«Ярема», Тернопільське – командир Дмитро Росоловський-«Чугайстер», Дрогобицьке – командир Лука Павлишин-«Вовк» і Станіславське – командир Іван Белейович-«Дзвінчук».

Із утворенням УПА-Захід в грудні 1943 р., дана ГВО почала поділялася на воєнні округи (ВО): 1-а «Башта» (місто Львів і околиці), 2-а «Буг» (Львівська область), 3-я «Лисоня» (Тернопільська область), 4-а «Говерля» (Станіславська область), 5-а «Маківка» (Дрогобицька область), 6-а «Сян» (Закерзоння). Планувалося також створити ще два військові округи: 7-й «Сучава» (Буковина) і 8-й «Срібна» (Закарпаття), але це так і залишилося в планах. Територія Буковини і Закарпаття були приєднані до ВО 4 «Говерля».

Для кожної воєнної округи були призначені командири: ВО 1 «Башта» – командир Віктор Харків-«Хмара», ВО 2 «Буг» – командир О. Линда-«Ярема», ВО 3 «Лисоня» – командир Омелян Польовий-«Остап», ВО 4 «Говерля» – командир Іван Бутковський-«Гуцул», ВО 5 «Маківка» – командир І. Белейович-«Дзвінчук» та ВО 6 «Сян» – командир Яків Чорній-«Ударник».

До переформування УНС в УПА-Захід, в Галичині було створено Крайовий штаб УНС, який керував всіма повстанськими формуваннями в Галичині, до нього входили: О. Луцький-«Беркут» – командир УНС в Галичині, Володимир Банах-«Гордієнко» – начальник штаба, Іван Голембйовський – персонально-мобілізаційний референт, Костянтин Петер-«Сокіл» – керівник військової розвідки, Василь Чижевський-«Демид» – ад’ютант О. Луцького, фактично він керував штабом УНС, Степан Новицький-«В’юн» – військовий інспектор штабу.

Після переформування, в Крайовий штаб УПА-Захід входили: О. Луцький-«Беркут» – командир УПА-Захід, С. Новицький-«В’юн» – начальник штаба і організаційно-мобілізаційний референт, В. Чижевський-«Демид» – ад’ютант О. Луцького, «Сергій» – керівник розвідки, В. Банах-«Гордієнко» – член штаба, але через хворобу в штабі він практично не працював, «Вовк» – начальник зв’язку.

На низових ланках, перехід від УНС до УПА-Захід, на відміну від вищих ланок (крайовий штаб і штаби воєнних округ) проходив не так швидко і тривав до березня 1944 р... Проте документи, які видавалися командуванням УПА в Галичині на початку 1944 р. також використовували назву УНС. Видана політвиховним відділом програма політичного вишколу для повстанців називалася «Програма політичного вишколу для бійців УПА і УНС». Крайовий провід Західних українських земель (ЗУЗ) ОУН, в документі від 29 лютого 1944 р. для військового штабу воєнної округи і повітовим провідникам також використовував абревіатуру УНС.

У свої звітах для вищого керівництва, про ситуацію на території Галичини на початку 1944 р., оунівці продовжували вживали назву УНС.  Цю назву ми зустрічаємо у таких документах: «Вістки за час від 15.12.43–15.01.44 р. Львівщина. 9 лютого 1944 р.», «Спеціальному звідомлення. Львівщина. 17 лютого 1944 р.», «Надзвичайний звіт про події в Нивицях. Львівщина. 17 лютого 1944 р.», «Політичний огляд подій. За місяць січень 1944 р. Станиславівщина», «Вісті з терену за час від 10.01.–01.02.44 р. Станиславівщина. 8 лютого 1944 р.» та інших.

Повстанські відділи, які були створені в 1943 р. на початку 1944 р. продовжували використовувати назву УНС, це стосується чот «Лапайдуха», «Іванка», «Малинового» та «Чорногори» на Золочівщині (Львівська область).

Так само назву УНС використовували повстанські відділи, які були створені на початку 1944 р... Утворені у другій половині січня 1944 р. в Сокальському районі Львівської області шість рої, по 10–12 чоловік кожен, носили назву УНС. Аналогічна ситуація проходила і в інших галицьких областях – Тернопільській, Дрогобицькій і Станіславській.

Отже, з грудня 1943 р. по березень 1944 р. в Галичині відбулося переформування УНС в УПА-Захід, цей період ознаменував новий етап в історії українського-національно визвольного руху на території Західної України, який продовжував боротьбу проти німецьких окупантів.

Віктор Сеницький

Зберігач фондів Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького»

 

Опубліковано

Сеницький В. В. Переформування Української народної самооборони в УПА-Захід (грудень 1943 – березень 1944 року) // Пріоритетні напрями наукових досліджень: матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції м. Київ, 12–13 жовтня 2020 року. – Київ: МЦНіД, 2020. – С. 33-34.