
Після створення в Галичині, навесні 1943 р., Української народної самооборони (УНС), впродовж другої половини 1943 р. вона пройшла через бої із червоними і польськими партизанами та німецькими окупантами. В Галичині створювалися вишкільні групи різної чисельності. На території Львівської та Тернопільської областей це були рої та чоти – формування від десяти до п’ятдесяти чоловік. У Дрогобицькій та Станіславській областях – сотні і курені по декілька сотень чоловік.
На початок грудня 1943 р. сили УНС в Галичині, на нашу думку, мали становити приблизно 3000 – 3500 бійців. 5 грудня 1943 р. на нараді Проводу Організації українських націоналістів (ОУН) було розглянуто питання про поширення...
читати далі

24 листопада у Національному музеї-меморіалі "Тюрма на Лонцького" відбудеться перегляд документального фільму "Майдан Гідності" – це історія про визначальні для України події: Революцію на граніті 1990 року, Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію гідності 2013 року.
Усі три революції починалися та тривали на Майдані Незалежності, тому саме Майдан, як місце енергетичної концентрації сили для українців і є головним героєм фільму. У зйомках взяли участь відомі діячі культури, активісти, журналісти та політики, які пережили особисто не одну революцію на Майдані.
Сьома річниця Революції Гідності
У дивних процесах політичного сьогодення, що ознаковуються антиукраїнським реваншем і знеціненням здобутків Революції Гідності 2013 року, місія відстоювати ідеали Майдану...
читати далі

Відома також як Українська гельсінська група (УГГ) – перша правозахисна організація в підрадянській Україні, в якій об’єднали свої зусилля відомі дисиденти в боротьбі за дотриманням прав людини в СРСР.
Підставою для створення УГГ став громадський контроль за дотриманням радянським урядом постанови про права людини Заключного акту Наради у справах безпеки і співпраці в Європі, підписаного у Гельсінкі в 1975 році.
Членами-засновниками УГГ були Микола Руденко, Оксана Мешко, Петро Григоренко, Олесь Бердник, Олекса Тихий, Левко Лук’яненко, Микола Матусевич, Мирослав Маринович, Ніна Строкати-Караванська, Іван Кандиба.
Наукові співробітники Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» провели семінар, на якому обговорили особливості створення та функціонування, основні завдання. Зокрема, наукова...
читати далі

Співробітники Національного музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького” відвідали могили борців за волю України на Личаківському цвинтарі, підтримавши традиційні походи пам’яті, приурочені до 1 листопада.
Історія цієї дати і традиції почалася 102 роки тому. У перші дні листопада 1918 року, Львів став українським. Група українських офіцерів у ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року перебрали владу у місті, захопивши ключові пункти.
Одночасно зі Львовом українська влада встановилася у містах і містечках Галичини, яка з 11 листопада офіційно стала Західно-Українською Народною республікою.
У перші ж дні почалися вуличні бої з поляками, які не бажали поступатися Львовом, вважаючи його частиною майбутньої польської держави. Вони переросли...
читати далі

До дня захисника України запрошуємо до спільного заходу Служби зовнішньої розвідки України та Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького»: передавання розшифрованого тексту унікального документу українських підпільників.
8 жовтня 2020 року (четвер) о 14.00 у Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» у Львові відбудеться передача Службою зовнішньої розвідки України дешифрованого тексту унікального документу українського визвольного руху – Акту вінчання подружжя з Прикарпаття Григорія Вацеби і Марії Бабінчук.
У заході візьмуть участь:
- Руслан Забілий, директор музею;
- Олександр Скрипник, дослідник історії спецслужб, працівник Служби зовнішньої розвідки України;
- близькі родичі Григорія Вацеби і Марії Бабінчук.
Присутні матимуть змогу ознайомитися з оригінальними матеріалами із Галузевого державного архіву СЗР України (зразками...
читати далі

Революція на граніті — кампанія широкомасштабних акцій ненасильницької громадянської непокори, заздалегідь організована українською радянською молоддю, переважно студентами.
Протести тривали з 2 по 17 жовтня 1990 року в Україні (тодішній УРСР). Стрижнем протестних подій було студентське голодування на площі Жовтневої революції у Києві (нинішньому Майдані Незалежності). Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту: недопущення підписання нового союзного договору; перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року; повернення на територію УРСР українських солдатів, а також забезпечення проходження військової служби юнаками-українцями винятково на території республіки; націоналізація майна Компартії України та ЛКСМУ; відставка голови Ради...
читати далі

"Бабин Яр — це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр — це наша спільна трагедія, трагедія перш за все єврейського і українського народів."
Іван Дзюба
Пам'ятаємо......
читати далі

27 вересня 2020 року у рамках Форуму Центральної та Східної Європи Via Carpatia у Національному Музеї-меморіалі “Тюрма на Лонцького” відбулася розмова з Андрієм Павлишиним, перекладачем, публіцистом та публічним інтелектуалом про постать Станіслава Вінценза.
Станіслав Вінценз був дуже цікавою фігурою — закоханий водночас у античну культуру і в Гуцульщину, яка стала тлом і центральним образом його тетралогії “На високій полонині”.
Втім, ці прив’язаності, як і загалом біографія Станіслава Вінценза, були тільки тлом до головної теми розмови — книги спогадів С. Вінценза “Діалоги з совєтами”.
Свою книгу С. Вінценз писав після Другої Світової війни, у еміграції. У ній він відтворив та осмислив свій досвід у...
читати далі

14 вересня 2020 р. минає тридцять років від дня демонтажу львівського пам’ятника Володимиру Леніну. Перша спроба «увіковічнити» його постать на окупованих українських землях була ще у 1941 р., однак, Друга світова війна перекреслила ці плани. Він був зведений у 1952 р. скульптором Сергієм Меркуровим.
Розташований на однойменному проспекті у центрі міста, цей пам’ятник був частиною монументальної пропаганди комуністичного режиму. Для радянських лідерів авторитет «вождя світового пролетаріату» був до сакральності незаперечним, а вшанування його імені стало невід’ємною частиною радянського ідеологічного вчення усього періоду існування СРСР.
Проте, у другій половині 80-х рр. ХХ ст., під впливом політики перебудови та гласності, громадськість дізналась та відкрито...
читати далі

17 вересня – день трауру. Музейна колекція світлин розповідає, якими масовими акціями львівяни вшановували пам’ять краян, загиблих та репресованих внаслідок радянської окупації .
Фотографії, датовані вереснем 1989 року свідчать, наскільки незагоєною суспільною раною були тоді події 50-річної давнини, про які тривалий час перебування України в тоталітарному СРСР доводилося мовчати, а в часи перебудови вже можна було сказати правду.
Перед у процесах демократизації суспільства вели дисиденти. Вони ж виводили людей на політичні мітинги й ланцюги скорботи, протестували проти замовчування сумнозвісного пакту Молотова-Ріббентропа, наслідком якого став поділ Європи між коричневим та червоним агресорами, що розв’язали Другу світову війну....
читати далі