9 листопада 2018 наукова співробітниця музею, кандидатка історичних наук Олександра Чура взяла участь у Всеукраїнській науковій конференції «Освіта національних меншин в Україні: історичні традиції, правові засади, сучасні виклики». Організаторами конференції були Інститут Українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України, Інститут Народознавства, КЗ ЛОР «Львівський музей історії релігії».

Під час конференції науковці обговорювали освітньо-виховну практику в епоху середньовіччя. Порівнювали моделі реалізації права національних меншин на освіту у Другій Речі Посполитій та в період Другої Світової війни. Досліджували тенденції та вивчали особливості освітнього процесу національних меншин в Україні в другій половині ХХ – початку ХХІ ст.
Про перебіг декомунізації шкільної освіти Львова на зламі 80 – 90-х рр. ХХ ст. розповіла дослідниця, зазначивши що, антикомуністичні реформи в сфері освіти розпочалися із впровадження реформи «національної школи», яка передбачала ідеологічну зміну змісту навчального процесу. Головною метою національного виховання було набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури національної незалежності, особистісних рис громадян української держави.
Підтримуючи освітні нововведення виборчих органів влади першого демократичного скликання, освітяни сприяли декомунізації шкільного життя. Зміни відбувалася в напрямку дерусифікації навчального процесу:скорочення годин викладання російської мови, відмова від вивчення російської літератури як окремого предмету, закриття російських шкіл. Освітяни сприяли християнізації шкільних закладів, застосуванню релігійної атрибутики, освяченню шкіл, вивченню молитов, веденню підготовчих курсів для учнів до першого причастя, запрошенню священників, переобладнанню піонерських й комсомольських кімнат, музеїв на каплиці.
Таким чином, після поразки комуністичної влади у Львові у 1990 р. освітня галузь стає чи не першим об’єктом декомунізаційних реформ. Підтримка реформування освітніх установ із боку вчителів унеможливлювала вплив комуністичної ідеології на розвиток освітньої сфери, а відтак нівелювали радянське середовище, що було ключовою опорою радянської влади у місті.