14 листопада 2014 року відбулася третя з часу заснування міжнародна наукова конференція «Проблеми дослідження українського визвольного руху середини ХХ століття». Особливістю цьогорічного наукового форуму стало обговорення комплексу проблем, пов’язаних з політикою національної пам’яті щодо українського визвольного руху означеного часу.

Голова Українського інституту національної пам’яті, к.і.н Володимир В’ятрович розповів про стан інституції, яку він очолює, головні напрямки його діяльності, а також плани на майбутнє. Акцентував потребу створення єдиного архіву документів радянських спецслужб і забезпечення максимально легкого доступу до них дослідників та усіх зацікавлених.

На пленарному засіданні також заслуховували доповіді про феноменологію українського самостійницького руху напередодні Другої світової війни крізь призму політики пам’яті (Олександр Лисенко), про те, як пам'ять про ОУН і УПА функціонувала в контексті Революції Гідності (Яна Примаченко), про міфологізацію історію ОУН та УПА (Іван Патриляк), про особливості формування політики національної пам’яті в сучасній Білорусії (Наталія Бабіна, Білорусія). Інший блок питань, піднятих на пленарному засіданні стосувався різних аспектів історії українського визвольного руху. Наприклад, його інтерпретації в сучасній та зарубіжній історіографії (Олексій Сухий), спроб встановлення нейтралітету між командуванням УПА і Вермахтом в Галичині навесні-влітку 1944 р. (Андрій Боляновський).

Після пленарного засідання робота конференції продовжувалася в рамках трьох тематичних секціях:

1) Український визвольний рух крізь призму політики національної пам’яті;

2) Героїзація як елемент національної пам’яті: історія і сучасність;

3) Проблеми дослідження українського національно-визвольного руху 1930—1950-х років.

Науковці ЦДВР презентували результати своїх досліджень для учасників третьої секції. Директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий виступив із доповіддю на тему: «Процес створення УПА в 1942—1943 роках: від дискусії до реальних кроків». У доповіді проаналізовано дискусію в середовищі ОУН у 1942 році щодо створення повстанської армії, бачення збройної сили в цілому як регулярного формування чи армії повстанського типу. Висвітлено заходи керівництва ОУН на Волині середньої ланки із створення перших підрозділів Української визвольної армії – предтечі УПА. Розкрито механізм розгортання повстанської армії на основі перших формувань та переговориний процесщодо її створення між представниками ОУН(м) та Т. Боровця. «Процес створення УПА — це низка складних заходів: від теоретичного обгрунтування її існування до створення відповідної матеріально-технічної бази та формування перших відділів. Розпочався він у травні 1942 року і завершився в наступному році розгортанням повноцінної армії повстанського типу» — наголосив Р. Забілий.

Наукова співробітниця ЦДВР Оля Зброжко виступила з доповіддю на тему: «Молодіжні осередки руху Опору в Західній Україні в 40-50-х х роках ХХ століття у світлі документів Державного архіву Львівської області». Дослідниця проаналізувала ряд архівних документів, які містять дані про заснування та зміни у структурі молодіжних осередків ОУН протягом десяти років. Наявні джерела засвідчують як широкомасштабну діяльність різних сил Опору, так і сутність політики радянського режиму і масштаби карально-репресивних заходів стосовно молодіжних осередків на Західній Україні. Радянські органи влади чудово розуміли, якою загрозою є діяльність таких осередків, адже члени молодіжних організацій згодом ставали активними учасниками ОУН та УПА. Архівні дані ілюструють як сталінський режим переслідував патріотичну молодь в навчальних закладах та на місцях праці. Робились спроби позбавити підпілля можливостей поповнюватися  молоддю. Незважаючи на комуністичний терор, знаходилися нові форми протидії, внаслідок чого ідеї ОУН розповсюджувалися швидко, а ідеологічний вплив радянської влади на молоде покоління обмежувався.

Наукова співробітниця ЦДВР, к.і.н. Марта Гавришко виступила з доповіддю на тему: «Про що мовчать герої: мемуарна версія інтимності в українському націоналістичному підпіллі 1940—1950-х років». Вона підкреслила, що его-документи, якими є спогади, є одним з найрепрезентативніших джерел при дослідженні вказаної теми. Дослідниця проаналізувала опубліковані та рукописні мемуари, написані і видані в різний час, і виявила, що найбільше відображення у них знайшли духовні аспекти інтимного життя повстанців і підпільників. Вони пов’язані з почуттями дружби, емпатії, прив’язаності, любові, рефлексіями авторів про публічні і приватні аспекти їхнього життя. Поширеними є згадки про перше кохання, залицяння хлопців до дівчат, знаки уваги та прихильності, відносини між дітьми і батьками, між бойовими побратимами. Замовчуваними у більшості випадків є тілесні аспекти інтимності, пов’язані з сексуальним життям у націоналістичному підпіллі. До початку Другої світової війни західноукраїнське суспільство належало до консервативних, у своїй більшості було прихильником традиційного розподілу гендерних ролей з культом патріархальної сім’ї. Війна внесла значні корективи у цей суспільний уклад. Інтимне життя набуло різноманітних форм і вийшло за сімейні рамки. Однак у більшості наративах це не знайшло відображення через почуття сорому, провини за нелегітимні відносини, бажання авторів не компрометувати людей, які на час написання тих чи спогадів були живими чи загалом підважувати значення тих чи інших постатей в історії українського визвольного руху. Разом з тим, таке «мовчання» авторів приховує цілий комплекс міжособистісних відносин в контексті проблеми гендерного насильства, які потребують ретельного вивчення.

Загалом у конференції взяли участь 64 учасники з різних куточків України, а також із Білорусії і Литви.

Організаторами конференції були: Львівська обласна рада, Львівська обласна державна адміністрація, Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Український інститут національної пам’яті, Львівський національний університет імені Івана Франка, комунальне підприємство Львівської обласної ради «Доля», Центр незалежних історичних студій.