Руслан Забілий. Фото Ольги КоцюрубиКоли українці говоритимуть про кримських татар, що з ними сталося, то і кримські татари краще краще розумітимуть нашу трагедію. Тому в «Тюрмі на Лонцького» найважливішу музейну подію року — «Ніч музеїв»  — присвятили 25-літтю повернення кримських татар на рідні землі. 

Вперше в Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», розташованому у колишній катівні КГБ і гестапо, було порушено тему депортації кримських татар. Тризуб і тарак-тамга стали символами цьогорічної «Ночі музеїв», присвяченої 25-літтю повернення кримських татар на рідні землі після депортації, організованої комуністичним режимом. 

Співорганізатор заходу Алім Алієв розповів: «Тоді грубо обрубали коріння нашого народу. Ми пам’ятаємо про це та сумуємо. Ось уже чверть століття, як наш народ повернувся додому, але ми не відчуваємо себе вдома. Як і українці, ми тішимось із формальних атрибутів. Кримські татари та українці разом живуть на своїй Батьківщині, але, на жаль, не у тій країні, про яку ми мріяли».

Алім Алієв також наголосив, що народ кримських татар та український народ повинні триматися разом, адже тільки так можна щось змінити та досягнути бажаного.

«Національну пам’ять українців не можна відділити від історії інших народів, що проживають спільно з нами, — наголосив директор музею Руслан Забілий. — Нашим найважливішим обов’язком є відстоювання правди на противагу різним фальсифікаціям. Проведення паралелей з долею українців зобов’язує нас до взаємопідтримки».

«Зв’язок поміж людьми різних національностей в Україні сильніший, ніж ставлення влади до історії. Коли ми говоритимемо про проблеми кримських татар, що з ними сталося, то і вони краще розумітимуть нашу трагедію. Комунікація пам’яті — той фактор, який об’єднує Україну, Схід і Захід.  Головне — подавати людям інформацію, щоб вона спонукала думати, робити з цього висновки», — наголосив Руслан Забілий.

Директор Центру досліджень юдаїки імені Ф. Петрякової Мейлах Шейхет зазначив, що сьогоднішнє відзначення в «Тюрмі на Лонцького» є чудовим свідченням, з якою повагою українці ставляться до інших націй, з котрими співіснують в одній державі: до їхньої культури та історії.

Переважна більшість присутніх — молодь. Звична кава та екзотичний рахат-лукум. Знайомі з новин слова «меджліс» та «курултай» — значення яких далеко не всі українці розуміють; «Селям» (добрий день!) , «Сагол» (дякую!), «Мен сені селем» (я тебе кохаю), інші приємні і такі потрібні банальності кримськотатарською — із задоволенням вивчались гостями «Ночі музеїв».

«Біль минулого не повинен позбавити нас світлого погляду в майбутнє», — сказав Алім Алієв на своїй лекції «Хто такі кримські татари?», де він презентував етногенез, історію, національні символи та сучасний стан свого народу, а після того показав фото та розповів родинну історію своєї 87-річної бабусі Ніяр Халілової: як депортували її з сім’єю і як вони повертались потім на рідну землю.

Про це ж говорила і виставка, присвячена репресіям проти кримців. Найзворушливішим моментом стало мистецьке дійство з театром тіней «Див» та читанням віршів кримськотатарських поетів Самадіна Шукурджі, Рефата Муслімова та Лілі Буджурової кримськотатарською, російською і українською мовою під звучання автентичних мелодій Енвера Шерфедінова, Зареми Алієвої та гурту «Ак’яр».

На завершення «Ночі музеїв» на подвір’ї «Тюрми на Лонцького», де свого часу українці, поляки, євреї та інші народи отримали жорстокий урок необхідності взаємопідтримки та консолідації проти тоталітаризму, зі свічок було викладено два символи двох народів, за свободу яких було заплачено неймовірну високу ціну, — тарак-тамгу і тризуб. Так у Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» пропагували головне гасло музею — «Заради свободи!».

Довідка: 18 травня 1944 року почалась триденна депортація кримських татар — на спецпоселення вислали близько 200 тисяч кримців. Про нелюдські умови свідчить те, що за перші роки заслання загинуло 46% репресованих. Попри офіційний дозвіл ще у 1975 році, фактично повернутись на рідні землі радянська влада не дозволяла аж до 1989 року.

Більше фото тут.