2-4 жовтня 2018 року у м. Стара Лєсна (Словаччина) відбулася міжнародна наукова конференція під назвою “Озброєний антикомуністичний опір у Центральній та Східній Європі 1944 — 1953 рр.: політичні, військові, юридичні та моральні аспекти”. У заході взяли участь дослідники з України, Словаччини, Чехії, Польщі та балтійських республік. Представлені доповіді були об’єднані у 8 пленарних засідань, які відбувалися протягом 3-4 жовтня.
Перше панельне засідання було присвячено загальним питанням формування та діяльності антикомуністичних збройних формацій, наступне фактично продовжило тему на рівні персональних та групових випадків, зокрема, постаті зв’язкової руху “Свобода та незалежність” (Польща) “Інки” — Данути Слєдзік та руху “Білий легіон” (Словаччина).
У другій половині дня обидві панелі були присвячені українському антикомуністичному рухові у вигляді Української Повстанської армії. Під час третьої панелі обговорювали питання історії УПА на сучасній території України, а в епіцентрі обговорень на наступній панелі опинилися питання діяльності українського визвольного руху на територіях Польщі. Винятком була тільки доповідь директора ГДА СБУ Андрія Когут про джерела до операції “Захід”. Заключна сесія цього дня повністю стосувалася історії окремих підрозділів УПА на Закерзонні.
Наступного дня протягом засідань обговорювалися теми озброєного антикомуністичного опору на території Словаччини та Чехії, діяльності націоналістичного підпілля на території Східної та Центральної України, а також репрезентації тематики антикомуністичного опору у підручниках.
На конференції виступили директор Музею Руслан Забілий та наукова співробітниця Музею Олеся Ісаюк. Руслан Забілий у своїй доповіді висвітлив питання організацїї УПА та шляхів формування тої організаційної структури УПА, яка сформувалася у підсумку.
Доповідь Олесі Ісаюк під назвою “Наближення радянської армії весною-влітку 1944 року у звітах підпілля та розпорядженннях командування німецького гарнізону у Львові” стосувалася ситуації у Львові у останні місяці перед повторним захопленням міста Червоною армією. На думку дослідниці, протягом цих місяців поведінка усіх зацікавлених сторін визначалася усвідомленням неминучості захоплення міста Червоною армією і тактика поведінки у цій ситуації залежала також від власних планів на майбутнє — німецька армія зайняла оборонно-пасивну позицію, розраховуючи без особливих втрат відступити на Захід, польське підпілля нарощувало активність, готуючись до акції “Буря”, яка мала закінчитися, зокрема, захопленням Львова, тоді як українське збирало сили для опору радянським спецслужбам.
