Прем’єр-міністру України
п. М. Азарову
Президенту Національної академії наук України
академіку Б. Патону
На захист Інституту української археографії
та джерелознавства НАН України
Шановний пане Прем’єр-міністре!
Шановний пане Президенте НАН!
25 жовтня 2013 року на терміновому засіданні Президія НАН України прийняла рішення про ліквідацію Інституту української археографії та джерелознавства НАН України. Вчена рада Інституту вирішила всіма силами протистояти цьому рішенню. Протестні дії колективу Інституту отримали підтримку науковців та академічних осередків з України, Польщі, Німеччини, Франції, Канади. На сьогодні процес ліквідації Інституту вдалося зупинити — Президія НАН 30 жовтня відклала на невизначений термін розгляд питання про ліквідацію Інституту шляхом об’єднання його з Інститутом історії України НАН. Однак загроза зберігається, працівники стурбовані майбутнім установи.
Центр досліджень визвольного руху та Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» солідарні з вимогами колективу не ліквідовувати Інститут української археографії та джерелознавства НАН України.
Інститут української археографії є унікальним науковим осередком, реалізував десятки повноцінних наукових проектів: публікація фундаментальних багатотомних видань «Архів Коша Нової Запорозької Січі 1734—1775», «Універсали українських гетьманів», повного зібрання творів Михайла Грушевського у 50 томах, Дмитра Яворницького у 20 томах, Дмитра Багалія у 6 томах та ін. — загалом понад 1000 збірників документів, монографій та збірників статей. Основне періодичне видання Інституту «Український археографічний щорічник» за 20 років став одним із основних спеціалізованих фахових видань у Східній Європі.
Окремо відзначимо підготовку до видання та вихід у світ силами працівників Інституту 22-томної збірки «Літопис УПА. Нова серія», у якому зібрано величезний масив документів, у тому числі з колишніх архівів радянської карально-репресивної системи. Ці матеріали розкривають історію визвольного руху у післявоєнний період та репресивні заходи комуністичного керівництва тоталітарного СРСР.
Біля витоків Інституту та його діяльності стояв видатний історик, член НАН України, професор Ярослав Дашкевич, який був також одним із творців Центру досліджень визвольного руху.
Особливе занепокоєння викликає той факт, що спроба знищення Інституту, чиє головне завдання полягає в опрацюванні та виданні наукових джерел з історії України, відбувається на фоні обмеження доступу до архівів та згортання досліджень історії визвольного руху, заміни керівництва в архівній сфері.
Такі плани «оптимізації» нагадують розпочату в Росії реформу академічної науки, у результаті якої академія з наукового осередку перетворилася в позбавлений повноважень та майна «клуб інтелектуалів» з виключно дорадчими функціями.
Усі наведені факти обґрунтовують думку, що спроба закриття Інституту є не чим іншим, як продовженням політики систематичного обмеження доступу істориків до джерел, ревізії навчальних програм, повернення до засад радянської історіографії.
Вимагаємо від Кабінету Міністрів України та Національної академії наук України надати вичерпні пояснення щодо своїх дій та намірів. Якщо мова йде про комплексну реорганізацію галузі з метою вдосконалення її ефективності, як про це стверджують посадовці, то суспільству має бути донесено інформацію про всі її етапи: які інституції виконуватимуть функції, покладені на Інститут, яка доля чекає науковців, які інші наукові установи буде реорганізовано, за які кошти здійснюватиметься така реорганізація.
Про розгляд цього звернення просимо повідомити в установленому Законом порядку.
|
Директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів |
Голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху |
|
Руслан Забілий |
Володимир В’ятрович |
