21 червня в Національному університеті «Острозька академія» відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Україно-польські відносини у XX столітті: від конфліктів до порозуміння і співпраці». Історики з Києва, Луцька, Острога, Львова, Рівного та Івано-Франківська зібрались для того, аби зрозуміти якомога об’єктивніше сутність трагічних подій на Волині, які відбувались 70 років тому.
Щоби проаналізувати причини однобокого трактування україно-польських відносин з боку сучасних польських ЗМІ, конференцію розпочали з тем, які охоплюють як минуле, так і сучасність. Володимир В’ятрович (голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху) розглядав процес таблоїдизації історії: роль медіа у висвітленні українсько-польської війни 1942—1947 років, Микола Кучерепа (професор кафедри нової та новітньої історії України Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки) звертався до питання генези українсько-польського конфлікту в роки Другої світової війни, Іван Патриляк (доцент кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка) виокремлював німецький фактор в ескалації українсько-польського протистояння влітку 1943 року, Дмитро Ведєнєєв (заступник директора Українського інституту національної пам’яті) досліджував історичний чинник конфліктогенності в українсько-польських відносинах, а Володимир Трофимович (завідувач кафедри історії Національного університету «Острозька академія») вивчав тематику Радянського Союзу і українсько-польського конфлікту в період Другої світової війни.
Доповіді конференції були поділені на дві логічні частини. У першій секції йшла мова про відносини українців із поляками у міжвоєнний та початковий період Другої світової війни, тобто причини виникнення конфлікту. Розглядались теми українського питання в еміграційній політиці Другої Речі Посполитої (Анатолій Шваб з Луцька), проблеми українсько-польських відносин у діяльності Степана Скрипника у 30-х роках (Андрій Смирнов із Острога), формування підпільної мережі СЗБ Армії Крайової на Холмщині в 1939—1941 роках (Андрій Кошельник із Острога).
Друга частина, яка розглядала перебіг волинських подій та їх наслідки і стосувалася стосунків українців і поляків в роки Другої світової війни і післявоєнного часу, була вже значно більшою. Темами зацікавлень дослідників стали польські поліційні формування (Андрій Жив’юк із Рівного), політика УПА в земельному питанні (Володимир Панченко з Києва) на Волині (1943—1944 роки). Розглядалася проблематика в соціологічному вимірі (Каліщук Оксана з Луцька), а також у рамках зміни польських суспільних стереотипів у період Другої світової війни (Лариса Шваб із Луцька). Леонід Зашкільняк зі Львова розглядав проблематику у контексті XXI століття, Ярослав Антонюк з Києва розповідав про Волинську трагедію як війну пам’ятників, а Олександр Марущенко з Івано-Франківська досліджував волинські події в сучасному історіографічному дискурсі.
