Один із засновників та провідних ідеологів польської «Солідарності» — Кароль Модзелевский відвідав Національний музей-меморіал «Тюрма на Лонцького», де під час Конгресу культури східного партнерства «Місія культури в час криз» демонстрували мистецький проект «Камера».
Польський політик та історик-медієвіст, дійсний член Академії наук РП, активіст опозиційного руху, ідеолог «Солідарності» та автор цієї назви, Кароль Модзелевський із дружиною, а також літераторами й науковцями Андрієм Павлишиним, Іриною Старововйт та Оленою Галетою прийшли до унікального українського музею «Тюрма на Лонцького», щоб ознайомитися із експозицією, котра розповідає не тільки про репресивну машину різних окупаційних режимів, а й про рух опору, який протистояв тоталітаризмові. Гостей вразила не тільки постійна експозиція, а й розгорнута на час Конгресу культури східного партнерства виставка молодих художників-концептуалістів «Камера».
Мистецький проект «Камера» реалізується в історичному та сенсові актуальному просторі камер в’язниці, яка є маркером ( слідом, свідком) тоталітарних режимів. Саме місце диктувало митцям тему: в обмеженому просторі зачинених камер зріє воля. Бо ж тут експонування мистецьких творів для різних цільових аудиторій та представлення перформенсів відбувалося не в звичному середовищі – галерейних чи музейних залах, а в «автентичних декораціях» тієї історії, котру неможливо читати без брому: камері допитів, карцері, тюремному санвузлі, «м’якій камері», підвалах, в’язничному подвір’ї.
Учасниками колективного проекту, підпорядкованого магістральній ідеї, виступили Ростислав Грабар, Катерина Садовщук, Уляна Кульчицька, Олександра Давиденко, Ярина Шумська, Ольга Склярська, Надія Кріворотова, Юлія та Володимир Семківи, Анна Марценюк, Данило Сиротинський, Софія Дорошенко, Роман Гайдейчук, Микола Грицеляк, Ганна Шумська, Віта Грицюк, Жанна Оніпко, Ярослав Костко та Роксоляна Угринюк. Від часу відкриття до завершення проекту деякі їхні твори змінили медіа, перейшовши із однієї форми в іншу завдяки використанню належного технічного забезпечення. Презентації цих робіт також доповнили незабутній перформенс Ярини Шумської «Ті сто» та аудіоінсталяція
Юрія Булки «Вага часу».
«Ідея опрацювання цього місця з’явилася не відразу, рівно ж як і дискурс робіт. У численних пошуках локації ми звернулися до працівників музею, які відкрито та беззаперечно прийняли нас з ідеєю проекту, котрий мав на меті рефлексувати на численні суспільно-політичні процеси держави, творячи критичний арт-простір довільними мистецькими засобами, що в тематичному обмеженні набув чіткіших форм і обрисів, засобами перформенсу, медіа та інсталяції», — пояснив один із кураторів та авторів проекту «Камера» Роман Гайдейчук.
Як наголосив інший куратор Микола Грицеляк : «Ідейні витоки інтердисциплінарної експозиції «Камера» виливають із історії та сучасної функції колишньої «Тюрма на Лонцького». У минулому – це місце ув’язнення жертв окупаційних режимів, тепер – музей-меморіал та місце глибинних рефлексій щодо української історії та буттєвих питань волі чи несвободи. «Камера « — це діалог між творами сучасного мистецтва та артефактами історичної пам’яті, носієм яких стала «Тюрма на Лонцького». Роботи, об’єднані проектом, зачіпають питання особистої свободи, сталості чи хисткості суспільних структур, а також безпосередній відгук на події в Україні після революції Гідності».
У проекті «камера» об’єднано 17 різних творчих ідей, різних бачень експериментів із простором, звуком, часом, історичними артефактами у межах одної локації. «Відчувається, що дух і атмосфера цього місця стали центральною темою та загальним об’єднавчим фактором, який надав авторам та глядачам ключ до рефлексій та задав ноту граничної сповідальності», — зійшлися на думці провідні українські музиканти піаніст Йожеф Ермінь та композиторка Богдана Фроляк.
«Представлені перформенси, інсталяції й медіа вразили глибинним сенсом, тут не було нічого штучного, усе промовляло до суті. Для даної специфічної локації такі концепти — це найоптимальніші форми мистецтва. Виходимо з того, що простір тюремних камер далеко не виставковий, тут у деякі інсталяції реципієнт може зайти і відчути себе частиною роботи, що неабияк підсилює зв’язок глядача і твору, які на ту мить стають одним цілим. Тут все неповторне. Це надзвичайно промовисто відчуте місце і не менш креативно опрацьоване,» — підтвердила історик мистецтва Наталія Космолінська.
Автори й куратори погодилися, що проект «Камера» є важливим саме тому, що він актуалізує й популяризує історично важливе місце мінімальною кількістю засобів та коштів. Однак у мріях – створити на базі цього місця пам’яті потужний мистецький центр, який би висвітлював переплетення минулого й сучасного.
