Співробітники Національного музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького” відвідали могили борців за волю України на Личаківському цвинтарі, підтримавши традиційні походи пам’яті, приурочені до 1 листопада.Історія цієї дати і традиції почалася 102 роки тому. У перші дні листопада 1918 року, Львів став українським. Група українських офіцерів у ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року перебрали владу у місті, захопивши ключові пункти.
Одночасно зі Львовом українська влада встановилася у містах і містечках Галичини, яка з 11 листопада офіційно стала Західно-Українською Народною республікою.
У перші ж дні почалися вуличні бої з поляками, які не бажали поступатися Львовом, вважаючи його частиною майбутньої польської держави. Вони переросли у повноцінну українсько-польську війну, яка тривала до липня 1919 року і закінчилася переходом Української Галицької армії за Збруч.
Це був один з епізодів збройної боротьби українців за власну державність у ХХ столітті. Одночасно з УГА на Заході України, у Центрі і на Сході тривала боротьба Дієвої Армії УНР, після поразки воєн за незалежність 1917 — 1921 рр естафету перейняли підпільні УВО та ОУН.
У роки Другої Світової війни та після неї збройну боротьбу вела Українська Повстанська армія. І практично все ХХ століття свою невидиму війну вели політики, митці, науковці...
Велика частина українського ХХ століття — з тих, чиї могили відомі — знайшла вічний спочинок на Личаківському цвинтарі. Поруч лежать ті, кого ділили поколіннєві межі і політичні переконання, але об’єднувала любов до України. Уже в новому столітті до них доєдналися полеглі на фронтах Антитерористичної операції на східних рубежах країни.
Ольга Зброжко
