Раціон бійця УПА у 1943 році «на папері» становив 800 г. хліба, 400 г. сухарів, кілограм картоплі, 120 грамів м’яса, трішки сала, масла і навіть 30 грамів кави на день. Але в реальних умовах таке харчування було рідкістю. Зазвичай підпільників від життя упроголодь рятували добрі люди. Особливо сутужно було із харчами під час рейдів – жили на ягодах і горіхах.
«Пригадую спогад про рейд у Чехословаччині, коли повстанці пробивалися на Захід. Описується, що кожен повстанець мав лише кілька лісових горіхів на день. Це все, що вдавалося знайти», – розповідає історик, старший науковий співробітник Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Ігор Дерев’яний.
При такому обмеженому раціоні деякі бійці навіть божеволіли від голоду.
«У рейді в квітні 1944-го року у щоденнику рейдуючих відділів задокументовані випадки божевілля. Таких доводилося стріляти, бо божевільних не було куди везти», – описує жахіття того часу доктор історичних наук Іван Патриляк.
Як сьогодні допомагають українським військовим на сході волонтери, доставляючи на передову продукти, так і тоді головну підтримку бійці УПА отримували від простих людей.
«Коли УПА діяло великими загонами, а повстанська сотня чи курінь заходили в село, станичний отримував наказ нагодувати людей. А це могло бути 200, 300 чи навіть 600 осіб. Тоді збиралася справжня народна толока: жінки разом ліпили пироги, вареники, варили все у великих казанах», – навів приклад Іван Патриляк.
Із приходом радянської влади на терени Західної України ситуація значно погіршилась. У 1944-му році контррозвідка «СМЕРШ» знищила 369 складів УПА із продовольством. А взимку 1946-го прохарчуватися в криївках було взагалі вкрай складно. Про це не раз згадували самі підпільники, зокрема Володимира Кулик на псевдо «Андрійка».
«Володимира розказувала, що, коли залишилися в криївці сама, різала картоплю і злизувала з неї крохмаль», – розповів дослідник історії визвольного руху Іван Попович.
Краще велося підпільникам, яким ще влітку вдавалося зробити хоч невеликі харчові запаси на зиму.
«Повстанець на ім’я Орест, який діяв на Дрогобиччині у 40-х роках, описував, що для вісьмох людей вони підготували дуже обмежений харчовий набір: сушений хліб і якесь м’ясо. Фактично на всю зиму мали три види продуктів», – навела спогади повстанця науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Марта Гавришко.
Дослідники кажуть: такі екстремальні умови не раз штовхали відчайдухів на ризик, щоби роздобути собі і товаришам шмат хліба.
«Один із повстанців, «Трава», описав такий випадок, – продовжила Марта Гавришко. – Це було на Закерзонні Любашівського повіту. Одному із місцевих господарів повстанці привезли борошно, щоб напекти хліба. І саме тоді поляки почали облаву на селі. Замість утікати, «Трава» переодягнувся обдертим селянином, вантажив сухарі на тачку, прикидував усе гноєм, щоб не викликати підозри, і так вивозив провізію два дні».