Біля ватри на подвір’ї Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» молодь співала пісні, недоспівані розстріляними борцями за волю України, та декламувала власні вірші на захист української мови.

„Пісенна ватра” зібрала навколо себе і молодих, і старших людей у народних вишиванках, — усіх, хто любить українську пісню та поважає українську мову. Окрім історичних пісень, хор виводив пісні, що становлять „золотий фонд” української естради та т.зв. „неформату” теле- та радіо ефірів. Масовий молодіжний мистецький захід, який відбувся у музеї з нагоди Дня Конституції України ініціювали активісти Львівської обласної громадської організації „Борець” та „Студентської ініціативи ЛНУ ім. Івана Франка.

Цікаво, що пісня, яка долинала із-за в’язничного муру на вулиці, Львова привабила у нічний час до музею екскурсантів із інших міст. Деякі із них виявилися не тільки носіями російської мови, а й нащадками присланих свого часу до Львова енкаведистів, — тож музейна експозиція дала їм змогу довідатися правду про страхіття тоталітарного комуністичного режиму та його репресивної системи, що відібрала життя та понівечила долі мільйонів людей.

 „Захід був призначений нагадати українцям про їхні права та обов’язки, які є задекларовані у головному законодавчому документі держави. Адже стаття 10 Конституції України зазначає, що державною мовою в Україні є українська мова, і, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, а сьогодні, у світлі останніх законотворчих дій, нашу рідну мову намагаються ув’язнити, скувати кайданами. Тому не випадково на території колишньої в’язниці, місця, де від численних репресій гинули ті, хто чинив опір окупаційним режимам, українське слово та пісня зазвучали так пронизливо актуально. На сторожі нашого слова ми стали з українською піснею, віршами та пам’яттю про всіх тих, хто спричинився до розвитку та збереження української мови”

сказала координатор молодіжної співанки Христина Рутар.