Науковий працівник Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Ігор Дерев’яний  виступив із лекцією «Міфи навколо тематики боротьби ОУН та УПА» на обласному семінарі викладачів історії та суспільних дисциплін професійно-технічних навчальних закладів, який організував навчально-методичний центр управління профтехосвіти у Львівській області.

«Процес переосмислення історичного минулого є природним процесом формування національної пам’яті. Але коли політичні амбіції спрямовані на експансію цієї пам’яті, вона стає заручницею влади, що маніпулює нею, намагаючись витворити міфи для використання їх в інформаційній війні. Суб’єктами інформаційної війни, екстрапольованої в бік України, залишаються Росія та Польща, причому ініціаторами таких процесів виступають політичні сили цих держав, а не фахівці-історики»

пояснює Ігор Дерев’яний.

Історик умовно назвав два основні міфи щодо ОУН та УПА, спростувавши трактування Організації українських націоналістів як авторитарної, а Української повстанської армії як терористичної. Ці взаємопов’язані міфи творилися в радянські часи і були частиною офіційної пропаганди СРСР:

««Колабораціонізмом із нацистами» називали співпрацю УВО з Ваймарською республікою, хоча вона існувала від 1920-х років на рівні вермахту й абверу, після 1933 року стосунки охололи, відновившись 1938 року та остаточно розірвавшись у квітні 1941 року. Ця ситуативна співпраця не виходила за рамки вигоди для вишколу майбутнього українського війська. Міфом є також твердження про те, що УПА створена німцями (насправді її сформували для захисту цивільного населення) і те, що вона вела воєнні дії проти ЧА (насправді проти каральних військ НКВД), а також ототожнення «злочинної» УПА зі «злочинною» дивізією «Галичина», хоча у виданих документах Нюрнберзького процесу немає жодної згадки про ОУН, УПА чи дивізію «Галичина». Натомість у документі, виданому поліцією безпеки в листопаді 1941 року, ідеться про боротьбу проти «руху Бандери» як ворожого до нацистському режиму.

До ксенофобських міфів слід віднести міфи про участь у Голокості: нібито «Нахтігаль» брав участь в єврейських погромах та розстрілі польських професорів у Львові. Факти свідчать про протилежне: дружина Романа Шухевича переховувала в себе єврейську дівчинку, вояки УПА рятували євреїв від нацистських репресій і чимало з них були учасниками визвольного руху».

Ігор Дерев’яний також висловив свій погляд на події на Волині у 1943 році:

«Окремі польські дослідники розглядають цю проблему вузько, не залучаючи ширший контекст політичного, територіального та військового чинників, повсякчас збільшуючи число жертв, реальна кількість яких досі лишається чітко не встановленою».

Продовжуючи тему повстанського опору, історик зазначив: 

«Типовим міфом є трактування ОУН як організації з авторитарним механізмом управління. Цю легенду можна легко спростувати положенням ОУН від 1929 року та постановою Третього надзвичайного великого збору ОУН 1943 року. Боротьбу всередині організації дуже часто інспірували радянські спецслужби, вони ж убивали і цивільне населення, маскуючись під СБ ОУН. Щодо закидів про УПА як банду, а не армію, то її організаційна структура, система рангів і нагород свідчать про те, що це було дійсно потужне військове формування.  А висновки про всеукраїнський масштаб її дій можна зробити, переглянувши факти про те, що загальна площа території, охопленої повстанським рухом у 1944 році, становила близько 150 тис. кв. км, на якій проживало близько 15 млн осіб».

Ігор Дерев’яний зазначив, що запорукою успіху у подоланні міфів як зброї інформаційної війни є активна громадянська позиція та неупередженість фахових історичних досліджень.

Викладачі суспільних наук із Львівщини уважно вислухали лекцію, із не меншим зацікавленням відвідали музей-меморіал «Тюрма на Лонцького».

Лекція відбулась 29.03.2012