7 вересня 2018 року у Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» відбулася лекція дослідниці Ірини Єзерської «Кароліна Лянцкоронська: горінняя за право» у рамках Днів європейської спадщини.

Перша з-поміж жінок докторка Львівського університету та загалом перша докторка мистецтвознавства у Польщі, дочка багатого урядовця, мецената та колекціонера Австро-Угорської імперії, спадкоємиця славетного аристократичного роду, котра своїм «родинним краєм» вважала Східну Галичину, а улюбленим місцем – маєток у Роздолі коло Львова.

У своїй розповіді про Кароліну Лянцкоронську лекторка головну увагу зосереджувала на її харитативній та правозахисній діяльності. Опинившись між двох анти людських тоталітарних режимів того часу – радянським та нацистським графиня Лянцкоронська докладала величезних зусиль задля порятунку людей, розвінчання пропагандистських міфів, фіксації та оприлюдненню правди про злочини проти людяності.

Ставши мимоволі свідком у справі розстрілу нацистами львівських професорів в липні 1941 р., вона стала небезпечною персоною для Третього Райху, і її долею зацікавився сам райхсфюрер СС Генріх Гіммлер.

Будучи людиною свого часу, походження та виховання, Кароліна Лянцкоронська не була позбавлена багатьох упереджень та стереотипів свого часу, однак завжди ратувала за порозуміння між українцями, поляками та євреями в умовах спільного лиха, перед лицем спільного ворога.

Навіть у вкрай несприятливих умовах  ув’язнення у тюрмах Станіславова чи Львова та найбільшому нацистському жіночому концтаборі Равенсбрюк  ця енергійна та мужня жінка знаходила способи допомагати іншим в’язням. У цьому їй пригодилися привілейоване становище цінного свідка та давня пристрасть до медицини, основам якої вона завжди із задоволенням навчалася.

Врятуватися, вижити і зберегти добре фізичне та моральне здоровя їй допомогли постійна енергійна діяльність, великий резерв душевних сил, сила волі та допомога впливових друзів – дружини спадкоємця італійського престолу бельгійської принцеси Марії-Жозе та Президента Міжнародного Червоного Хреста у Швейцарії Карла-Якоба Бургхардта.

Проживши довге і насичене життя (померла у віці 104 років), Кароліна Лянцкоронська віддавала багато зусиль і успадкованих родинних коштів задля допомоги своїй батьківщині та своїм співвітчизникам, котрі, як і вона не могли повернутися у включену до радянської сфери впливу Польщу.

Завдяки фонду Лянцкоронських було врятовано чимала пам’яток культури і в Україні, зокрема костели в їх колишніх володіннях – Комарні на Львівщині та Ягільниці на Тернопільщині, а також виділено кошти на облаштування музею у Золочівському замку.

Ірина Єзерська – історик, архівознавець. Закінчила магістратуру та аспірантуру Львівського національного університету ім. І. Франка. Наукові зацікавлення – український визвольний рух другої половини XX ст., історична демографія, джерелознавство, церковна історія, соціокультурні зв’язки, біографістика. Авторка низки наукових та науково-популярних статей.