Два позацензурні томи поезій Василя Стуса 1970 та 1988 років приніс до Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів „Тюрма на Лонцького” колишній політв’язень лауреат Національної премії України ім.Т Шевченка, поет і літературознавець Ігор Калинець, висловивши намір передати їх на музейний депозит.

„Василь Стус серед нас покоління „шістдесятників”, відразу проявив себе не тільки як поет , а й як дослідник літератури, літературознавець із своїми глибокими філософськими поглядами. Достатньо згадати його дослідження про Тичину „Феномен України”, цікаве воно, тому й тепер друкується в його творах.

На Новорічні й Різдвяні свята 1972 року, коли він був в нас, я йому подарував книжку, котрої він ще не бачив. Це ті його „Зимові дерева, які, як зазначено у вихідних даних вийшли в Бельгії. Якимось чином вони дісталися до Львова і я мав примірник. Стус тішився, коли побачив, яка книжка вийшла за кордоном. Напротивагу самвидаву, який був на газетному папері, це видання було видруковано на розкішному білому папері. Книжка містила передмову Аріадни Шум (це очевидно Аріадна Стебельська — науковець з Канади). Але вказане видавництво „Література і мистецтво” 1970 р. було вигадане для того, щоб змилити КГБ. Видавці придумали це видавництво, насправді книжка (і я про це довідався аж в 90-их роках) вийшла у Лондонському бандерівському видавництві. Поезія Стуса дішла закородон в рукописах дуже уважно переписана, думаю, що її видали без якихось переробок. Потім друга книжка в тому видавництві була моя, я її маю. Але щоб нас не підставляти, що така політична організація видає наші твори, зробили ніби таке нейтральне мистецьке видавництво . Але це не дуже порятувало ні Стуса, ні мене, ні інших…

І от коли я йому подарував цю книжку, очевидно, що через 2-3 дні цю його книжку також заарештували разом із ним. Не знаю, яка доля того подарунку, чи книжка потім родині повернулася в 90 роках, коли вже віддавали ті конфісковані речі. На таких книжках ставили печатки суду й віддавали.

Відносно його побуту і коляд у Львові, — про них розповідає виставка в Музеї етнографії. Так у вестибулі розміщено великі фотографії наших львівських коляд 1965-71 років. Фотографії цікаві, на багатьох із них зафіксований Стус.

Самвидав Стуса був очевидно дуже поширений, бо ось маю іще одну книжку „Стус. Твори” — це львівський самвидав але вже 1988 року, Це машинопис, його підготував Юрко Бойко. А зробила ілюстрації сторінки львівська графік Людмила Лобода. Я взяв ці дві книжки , бо думаю, що згодом ми подаруємо ці книжки музеєві „Тюрма на Лонцького”. Стус в нашому житті, особливо в житті Ірини, мав надзвичайно велику вагу. І вона про це вже писала у багатьох своїх спогадах і статтях. Я теж напередодні арешту у своїх збірках згадував ім’я Стуса. Бо відчував, що це є могутня величина”

розповів Ігор Калинець.