Тюрма на Лонцького

2 травня 2012 року у приміщенні Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» відбулася публічна лекція наукового співробітника музею Ігоря Дерев’яного на тему «ГУЛАГ: злет і падіння тюрми народів».

Головним питанням, яке висвітлили під час лекції, стало таке: «Як трактувати ГУЛАГ у системі адміністративно-бюрократичного апарату СРСР — як елемент пенітенціарної системи чи репресивної?».

Його розкрили на основі нормативно-правової бази СРСР, що регламентувала створення, функціонування та реформи цієї системи. Лектор представив особливості наукового дослідження тематики історії радянських концтаборів у Росії та Україні, дискусійні моменти історіографії. Науковець також висвітлив історію системи концтаборів 1918—1987 років, наголошуючи на передумовах цієї системи (1918—1923 роки), тобто створенню таборів спеціального призначення.

Особливу увагу приділено специфічній системі підпорядкування ГУЛАГу та його структурі як поєднанню економічного виробництва СРСР із репресивними методами примусу. Цікавим було порівняння цього явища з міжнародною практикою: «У 1927 році в Женеві на засіданні Ліги Націй було скасовано рабство, а 28 червня 1930 року підписано конвенцію про ліквідацію примусової праці в усіх формах. У той самий час в СРСР формували систему примусової рабської праці — ГУЛАГ».

У лекційному матеріалі було представлено масштаби розширення концтабору та головні напрямки будівництва, де використовувалася робота в’язнів таборів. Окремо наголошено на трагічній долі ув’язнених під час Другої світової війни — масовій смертності через розстріли, голод та призови на фронт; та у повоєнні роки, коли табори масштабно заповнювалися уявними «ворогами народу» та їхніми сім’ями.

«Влада намагалася виправити повоєнний занепад економіки СРСР посиленням роботи ІТЛ (від рос. исправительно-трудовые лагеря). Оскільки робочої сили не вистачало, до ІТЛ направляли, окрім полонених, дезертирів й інші категорії населення: репатріантів, осіб, що перебували в зонах окупації, колишніх полонених вояків РККА. Слід розуміти, що це були не поодинокі люди, а цілі сім’ї. Членів сімей скеровували на спецпоселення як «родичів ворогів народу»»

Також було розкрито питання ролі ГУЛАГу в боротьбі радянського режиму з визвольними рухами, зокрема діяльності ОУН та УПА.

«У 1948 році в системі ГУЛАГу з’явився новий вид ІТЛ – «особлаг». У травні таких було вже 12. Їх створення було пов’язане і посиленням методів боротьби радянських репресивних органів проти визвольних рухів в Україні та Литві та інших країнах Центрально-Східної Європи»

Зосередження великої кількості повстанського (переважно українського) елементу у спецтаборах вилилося у так звані сучі війни, український аспект яких полягав у тому, що протягом 1947—1952 років колишні повстанці організували опір кримінальним та переходили до ініціативних дій, убиваючи донощиків, провокаторів та тих, що співпрацювали з табірною адміністрацією. Завершенням війни стала перемога політичних в’язнів — розподілом території впливу.

Вагоме місце в ліквідації ГУЛАГу мали події «зеківської революції» (1953—1954 роки), що пришвидшили цей процес. Таким способом система, покликана знищувати контрреволюційний елемент, була знищена ним самим.

Підсумовуючи, Ігор Дерев’яний зазначив:

«Концтабори функціонували протягом усієї історії СРСР, були створені та існували для ізоляції політичних противників режиму. Хоча більшість в’язнів були кримінальними злочинцями, усі зміни в таборах відбувалися у зв’язку з політичними процесами: репресіями та змінами владної верхівки. Тож можна стверджувати, що система ГУЛАГу є елементом репресивної системи, а не пенітенціарної. І саме вона є одним із найбільших злочинів комунізму проти людства нарівні з Голодомором та масовими розстрілами».

Лекцію унаочнювали розроблені автором матеріали: карта концтаборів СРСР, схема структури ГУЛАГу та діаграми, про створення та ліквідації управлінь ІТЛ, кількість в’язнів ГУЛАГу і засуджених до ув’язнення, показники смертності серед в’язнів. Також була продемонстрована діаграма про національний склад в’язнів — співвідношення росіян та українців.

Після заходу відбулася жвава дискусія, після якої науковий співробітник музею констатував:

«Бачу, що інтерес до пропонованої теми є високий, тому для мене це стимул продовжити лекції із започатковані тематики з тим, щоб розкрити суть явища системи радянських концтаборів».