Меморіал на ЛонцькогоВ Національному музеї «Тюрма на Лонцького» розмовляли про більшовицький терор в Грузії та наслідки тоталітаризму сьогодні.

Між Україною та Грузією багато спільного: історична пам’ять та сьогоднішні реалії. І тим цікавіше співставляти наш досвід, більше того, це потрібно робити, зважаючи на відгомін минулого у сучасних політичних та соціальних проблемах. Про це йшлося на черговій розмові циклу “Тоталітарне минуле” в рамках проекту “Досвід подолання наслідків тоталітаризму” у Національному музеї “Тюрма на Лонцького” з грузинським журналістом Гігою Ліпатреліані.

Як журналіст пан Ліпатреліані досліджує нинішній кримінальний світ Грузії; як історик – цікавиться становленням більшовизму. 22 лютого 2013 року в рамках циклу публічних лекцій “Тоталітарне минуле”, що є спільним проектом “Досвід подолання наслідків тоталітаризму” Центру досліджень визвольного руху та Національного музею–меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”, він прочитав публічну лекцію для львів'ян.

За його спостереженнями для окупації Грузії колись більшовики, а сьогодні – спецслужби сусідньої держави пішли на співпрацю з кримінальними злочинцями, очільниками кримінальних кланів. Сам Сталін на початку своєї кар’єри зумів добути авторитет серед кримінальників, серед них в ув’язненні знайшов чимало поплічників для подальшої «ідеологічної» боротьби. На думку Ліпартеліані, не заради перемоги та втілення своєї ідеології вони йшли на невиправдані та небачені до того жертви, а прикривали ідеологією своє бажання захопити владу і нею виправдовували терористичні методи.

“Найгіршим наслідком, що й по сьогодні не дає розвиватись двом таким подібним державам (Україна та Грузії) – говорить Ліпатреліані, – є творення особливого типу людей – шарікових (за твором Булгакова). Свого часу цей суспільний феномен був витворений завдяки масовому терору, незчисленним вбивствам та репресіям впродовж десятиліть. Особистостей нищили, натомість, хто прагнув вижити – адаптовувались, творячи новий тип гомо-совєтікуса”.

Найбільше питань слухачів стосувались причин різкої зміни історичної політики та зовнішньополітичного вектора Грузії.
Грузинський журналіст зауважив, що політики обіцяли в недалекому майбутньому нову якість життя, свободу і можливість поступу, проте суспільство не готове ставати відповідальнішим. Покоління «совка» ностальгує за своєю молодістю, коли «все було добре, ми були молодими і держава про нас турбувалась», вказуючи наступним поколінням шлях до тих же грабель, які неодмінно боляче вдарятимуть. Йшлось про минулі вибори в Грузії, де “уряд сформували люди, налаштовані на підтримку культу Сталіна та глорифікацію радянського минулого”.

“За останніми соцопитуваннями, – розповів доповідач, – нова влада користується найбільшою популярністю і залишила далеко позаду своїх демократичних опонентів. Причина політичного успіху у пострадянській специфіці виборців – вірити всупереч логіці в рай на землі, який обіцяють, замість тверезо аналізувати можливості та реалії”.

Яким чином не дозволити минулому зруйнувати ще не становлені паростки демократії й поступу? – “Говорити правду про минуле і не замовчувати правди про теперішнє”. Саме такою метою задався сьогодні Гіга Ліпартеліані, проводячи зустрічі в Україні і розповідаючи про злочинний комуністичний тоталітаризм у Грузії минулого століття, та небезпеки, які нависли над нею сьогодні.