2 травня від раптової хвороби помер голова Львівського товариства «Пошук» Віктор Федущак, залишивши сиротами двох неповнолітніх дітей, яких любив та про них піклувався всією душею.

Віктор Федущак очолив товариство «Пошук» по смерті своєї матері – Інни Федушак, а до того був її незамінним помічником у всіх справах, пов’язаних із віднайденням та оприлюдненням інформації про втаємничені радянським режимом репресії, а також допомогою сотням репресованих та знедолених. Усе це лягло в основу унікальної картотеки імен, доль і поховань.

Федущаки не тільки поставили хрест на загубленій у промерзлій землі Комі могилі батька Інни Вікторівни Віктора Юркевича — талановитого українського історика з когорти найближчих учнів Михайла Грушевського, а й через розповіді свідків злочинів минулого повернули із небуття тисячі імен інших репресованих.

1996 року товариство «Пошук», створене за ініціативою Федущаків з метою пошуку, дослідження та обліку безвісних доль і місць поховання жертв війни та репресій, здійснило експедицію на прощу до рідних могил. На основі матеріалів експедиції був створений відеофільм «Згоряю, щоб світити». А 2006 року вийшла друком книга авторства Інни Федущак та її сина Віктора «Абезь і Адак – дорога у вічність». Під її палітуркою – тільки факти, під її палітуркою дуже багато горя, смерті любові. Це книга-реквієм, книга-обеліск, книга-присвята пам’яті всіх народжених в Україні, хто загинув у сталінських таборах.

Усі нові, найменші факти Федущаки скрупульозно заносили до картотеки. На поличках кімнаток їхнього скромного помешкання, перетвореного на бюро товариства – десятки папок з унікальною інформацією, завдяки якій понад 2 000 родин отримали документи щодо долі своїх близьких і мали можливість відвідати місця поховань, було поєднано 23 родини, розлучених тоталітарним режимом, взято на облік і паспортизовано понад 600 незареєстрованих поховань, підготовлено понад 200 000 імен (з анкетними даними) для електронного мартирологу ГУЛАГу, повністю досліджені і підготовлені дані по всіх населених пунктах Володимир-Волинського району до мартирологу жертв польсько-українських конфліктів у часи ІІ Світової війни, сотні публікацій в місцевій, всеукраїнській, російській, польській пресі.

Федущак мав золоті руки, які знали і вміли не тільки різну механічну роботу: не маючи історичної освіти, Віктор не поступався самотужки набутими знаннями своїм фаховим колегам, на рівні із ними публікував статті у збірниках «Український визвольний рух», виготовляв світлини до досліджень, активно співпрацював із міжнародними фондами, товариствами та спілками репресованих, Центром досліджень визвольного руху та Національним музеєм-меморіалом жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».

Колеги Віктора Федущака сумують разом із скорботною родиною покійного, який назавжди залишиться у їхніх спогадах добрим другом, готовим безвідмовно прийти на допомогу.

Парастас відбудеться у суботу, 5 травня, від 10. 00 до 11 .00 у капличці на вул. Пекарській, після чого жалобна процесія вирушить на Янівський цвинтар, де Віктора Федущака поховають при могилах його батьків.

Вічная йому пам’ять.

Співчуття у непоправному горі усім, хто знав, поважав і любив Віктора Федущака, висловлюють Голова наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Ірина Калинець, директор музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху Володимир В’ятрович, історик Ігор Дерев’яний, журналісти Наталія Космолінська та Вікторія Садова.