Подружжя зв’язкових УПА Любомира та Дарії Полюг завітало на прем’єру документально фільму «Служба безпеки ОУН. Зачинені двері» , яка викликала аншлаг у львівському кінопалаці ім. Олександра Довженка.

Документальний фільм, над створенням котрого працювали режисер Віталій Загоруйко та Товариство пошуку жертв війни «Пам’ять», розповідає про Службу безпеки ОУН – один із найбільш професійних та найбільш засекречених підрозділів Організації Українських Націоналістів. У фільмі знайшлося місце як розповідям учасників підпілля, так і коментарям історичних документів чи сучасних істориків, а також постановці сцен реконструкції подій. Глядачі вітали подружжя зв’язкових УПА Дарію і Любомира Полюг та інших ветеранів визвольного руху, які були представлені у кінозалі різноманітними громадськими об’єднаннями та організаціями.

Перед демонстрацією фільму «Служба безпеки ОУН. Зачинені двері» присутні змогли переглянути відеоролики до повстанських пісень на слова Михайла Дяченка – „Марка Боєслава”, які складуть майбутній альбом кліпів, що його готує режисер-краєзнавець Зіновій Бойчук, котрий вже зняв про Дяченка шестисерійний фільм «Сталеві струни Марка Боєслава» та на початку 2010 року на межі Галицького та Калуського районів розкопав разом правнуком поета Михайлом Ліщинським зашифрований архів Михайла Дяченка.

„Колядку на слова Марка Боєслава я співав іще з третього класу, нас дуже сильно ганяла міліція, але люди за неї давали найбільше грошей! До альбому, окрім цієї колядки увійде 15 пісень. Сподіваюся, що до жовтня 2012 року, коли святкуватимемо 70-річчя УПА, диск буде готовий і ми також його презентуватимемо у Львові, де свого часу Михайло Дяченко навчався на юридичному факультеті Львівського університету. Щиро дякую хлопцям із Товариства пошуку жертв війни „Пам’ять” і особисто голові цього товариства — внукові сотенного (що для мене дуже знаково) Любомирові Горбачу за допомогу у зйомках наших кліпів та за створення гарних і потрібних фільмів, як стрічка про СБ ОУН.

На початок 1945 року органи МДБ налічили у Станіславівській області 30 тисяч підпільників із зброєю. Це три піхотні дивізії – дуже велика й потужна сила! Наші люди пам’ятають і кумедні епізоди, пов’язані з СБ ОУН, але це реальні історії. Один епізод мав місце над Дністром: боївкарі Служби безпеки оточили старшого лейтенанта МГБ, і коли йому не вистачило куль відстрілюватися із ППШ, стали гукати до нього: „Москалю, здавайся!”, а він їм у відповідь: „Как сдавацца, у вас вєдь тюрьми нєту…”. Другий епізод стосується Болехова, де енкаведисти зліквідували зв’язкову, яка трохи порвала і спалила документи, але не встигла їх остаточно знищити. Вони стулили докупи ті документи, щось там клеїли, а наступного дня глянули і вжахнулися. Там провідник Служби безпеки Болехівщини писав до обласного провідника Митаря: „Відмініть наказ про ліквідацію районного МДБ-іста Петра Маяка, бо він бабник, любить випити, облавами не займається. Якщо вб’ємо, дадуть гіршого”. Та коли серйозно, то радянська влада зліквідувала в нас 23 села, тоді як німці спалили 6. Але, на жаль, зараз влада дуже повільно розкриває архіви, і це перешкоджає у роботі над фільмами”

сказав Зіновій Бойчук.

Прем’єра залишила глядачам багато враження від фільму «Служба безпеки ОУН. Зачинені двері», але, на жаль, формат перегляду не передбачав обговорення, тому свої емоції публіка висловлювала телевізійним журналістам, яких зацікавила ця подія. Фаховий коментар про діяльність Служби безпеки ОУН. надав каналу ICTV і старший науковий співробітник музею „Тюрма на Лонцького” Ігор Дерев’яний, який є співавтором книжки „Українська повстанська армія: історія нескорених”. Інший співавтор цієї ж книжки – директор музею „Тюрма на Лонцького” Руслан Забілий наголосив на важливості появи такого документального фільму в ситуації, коли, на жаль, покоління учасників тих визвольних змагань невблаганно відходить, а чимало важливих сторінок української історії ще не знайшли свого гідного відображення у науковій літературі.

„Вітаю кінодослідників цієї теми із прем’єрою фільму, який відкриє ширшому загалу таємниці діяльності СБ ОУН, без ефективної роботи якої збройний опір окупанту не збіг би потривати стільки часу”

резюмував Руслан Забілий.