Екскурсовод Ірина Дзвінник розповідає, кому і чому варто відвідати музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького». Свої враження від екскурсії та інтерв’ю опублікувала в Livejournal користувач із Харкова Game-in-white.
Кому і чому варто піти до «Тюрми на Лонцького»?
Усім, хто причетний до травматичного тоталітарного минулого. Для емоційного пережиття та унаочнення історичного досвіду (від себе — ця причетність не конче мусить бути особистою або емоційною, але так стається, бо тут ми бачимо, перш за все, експерименти режиму над людиною, її тілом і свідомістю, незалежно від національності, статі і віку).
Якими трьома прислівниками ти можеш сформулювати загальну концепцію музею?
Трагічно, відкрито, терпимо.
Як відбувається робота з аудиторією?
Проводяться лекції на історичну тематику, зустрічі з цікавими людьми, Ніч музеїв, Стусівські читання, Кінолекторій кожної неділі, театральна дія, відкриття тимчасових виставок.
Які ти бачиш можливості для взаємодії митця як індивідуальної творчої одиниці і музею як місця колективної пам’яті?
Цікаво би було залучити сучасне мистецтво: перформенси, інсталяції, відео-арт для творення нового музейного простору (знову від себе — якщо Марина Абрамович або Тільда Свінтон можуть, то чому б комусь із найбільш апатажних і бажано молодих українських художників не спробувати?)
Хто і звідки приходить до музею? Чи географія впливає на емоційну реакцію?
Різновікові групи із усієї України, іноземні гості різного рівня розуміння української історії. Жителі Західної України реагують більш-менш спокійно, бо інформація для них не є новою та незрозумілою. Люди зі східних областей України, видно, що психологічно преймаються сильніше. Думаю, відчувають брак контексту. Іноземці дуже емоційно реагують на мої розповіді. Часто перепитують.
Як би ти сама окреслила свій досвід роботи в музеї в аспекті інтелектуальному та емоційному?
Розумію, що нам потрібно докласти ще багато зусиль, аби зрозуміти: хто ми є і куди ми йдемо. Різко відчуваю неопрацьованість питань української ідентичності. Це глобально (Сміється) Особисто мені музейна діяльність допомагає розвиватися, відмовлятись від стереотипних поглядів. Потрібно бути психологічно витривалою і стабільною для праці у такому музеї.
Яким ти бачиш місце музею в сучасному світі?
Музей забезпечує нерозривність, тяглість між поколіннями, яку ми у сучасних умовах втрачаємо. Без коріння ж ніщо не є живим.
