Група білоруських волонтерів, котра на чолі із керівником Брестської філії правозахисного центру «Вясна» Володимиром Велічкіним перебувала із гуманітарною місією у Львові на запрошення місцевого Центру правових і політичних досліджень «СІМ», зустрілася із відвідувачами кінолекторію у Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького».
Група білоруських волонтерів, котра на чолі із керівником Брестської філії правозахисного центру «Вясна» Володимиром Велічкіним перебувала із гуманітарною місією у Львові на запрошення місцевого Центру правових і політичних досліджень «СІМ», зустрілася із відвідувачами кінолекторію у Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького».
Початок дискусії поклав спільний перегляд документального фільму «Причина смерті — прочерк», створеного режисером Віктором Третьяковим у в рамках кампанії «Правозахисники проти смертної кари».
Із виступу координаторки освітніх кіноклубів з прав людини ЦППД «СІМ» Ніни Хоми відвідувачі музейного кінолекторію довідалися про те, що право на життя є одним із фундаментальних прав людини, і що Білорусь залишається єдиною країною в Європі, де не скасовано смертної кари.
Ніна Хома оприлюднила таку статистику: «Загальна кількість країн, де скасовано смертну кару законодавчо чи на практиці становить 139, із них країн, що скасували смертну кару за всі злочини — 96, країн, що скасували смертну кару за всі злочини, окрім особливих обставин -9, країни, що скасували смертну кару на практиці -34. У світі лишається 58 країн, де існує смертна кара, і Білорусь одна із них».
Однак фільм розділив аудиторію у міркуваннях про доцільність смертної кари. Деякі глядачі назвали позицію режисера лицемірною, оскільки він подав тільки сторону батьків страченого, а не родичів його жертв.
Натомість білоруські правозахисники намагалися пояснити, як чинна влада примушує суспільство до покори саме подібними репресивними інструментами, як смертна кара, — і випадок із терактом у метро найбільш показовий у цьому плані.
Загалом розповівши про історію Білорусі та спроби становлення її як національної держави, гості із Берестейщини зізналися, що у Львові вони набули цінний досвід організації роботи із внутрішньо переміщеними особами, і це для них є вельми важливим з огляду на те, що сценарій щодо військової агресії супроти України, цілком може бути втілений і щодо їхньої батьківщини.
