У неділю, 15 червня, о 13:00 відомий радянський політв’язень, поет, публіцист, історик та діяч українського національного руху Валентин Мороз у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» знайомитиме із перевиданням першого тому своєї монографії «Україна у двадцятому столітті».
Загальним ключем монографії є україноцентричний погляд дослідника та аналітика на національно-визвольну боротьбу українців та проблеми становлення і втрати держави в XX столітті.
Видані у Львові упродовж 2005—2012 років два томи монографії «Україна у двадцятому столітті» Валентина Мороза відзначаються особливим стилем викладу, що робить історіографічний твір захопливим чтивом. У спробі уникнути пропагандистських штампів, автор не зуживає до історичних осіб однозначних наличок героїв чи зрадників, а намагається подати мотивацію їхніх дій у певні періоди, кожен із яких по-своєму був суперечливим і складним. Діячів, котрі волею обставин чи іронією долі опинялися біля керма історичних процесів та на чолі української держави, Валентин Мороз змальовує як у позитивних, так і в негативних ракурсах, оцінюючи їхні вчинки суто на базі історичних фактів, а не особистого ставлення. Автор зізнається, що тепер його бентежить шизофренічний ренесанс неосталінізму, що став справжнім бичем нашого суспільства нині й призвів до трагедії.
Довідка:
Валентин Мороз народився на Волині у 1936 році, здобув вищу освіту на історичному факультеті Львівського університету, працював у школі, викладав у Луцькому та Івано-Франківському педінститутах. Арештований у вересні 1965 року, засуджений за статтею 62 КК УРСР (антирадянська агітація і пропаганда) до 4 років таборів. Покарання відбував у мордовському таборі ЖХ-385-17-А, внаслідок чого у самвидаві з’явився його «Репортаж із заповідника імені Берія».
Після звільнення в 1969 році написав статті «Серед снігів», «Хроніка опору», «Мойсей і Датан», поширювані самвидавом та неоднозначно сприйняті інтелігенцією, яка, проте різко зреагувала на повторний арешт автора у червні 1970 році та засудження його до 6 років спецтюрми, 3 років таборів особливо суворого режиму і 5 років заслання з визнанням особливо небезпечним рецидивістом. Це викликало понад 40 протестів до Верховного суду УРСР, у США й Канаді відбулися демонстрації біля радянських посольств і консульств.
Мороз відбував тюремне ув’язнення у Владимирській в’язниці, де безтерміновим голодуванням домагався переведення до табору. У мордовському таборі також брав участь у голодуваннях і заявах протесту, однак був остракований співв’язнями за антисемітські погляди та нетерпимість. 1979 року СРСР позбавив громадянства та обміняв Мороза й іще чотирьох дисидентів на двох радянських агентів КГБ. На еміграції Мороз спершу жив у США, викладаючи в Гарвардському університеті, згодом — у Канаді, де працював радіожурналістом. Від 1997 року постійно живе у Львові, читаючи лекції з історії України.
Додано 13.06.2014
