У фондах Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» зберігається листівка ручної роботи, якою художник, шістдесятник, правозахисник, політв’язень Опанас Заливаха вітав у далекому 1980 році Ірину та Ігоря Калинців :
«Дорогі Калинці! Іринко та Ігоре! Вітаємо Вас, Ваші музи! З Новим, 1980 роком! Здоров’я, творчості, витримки та скорого повернення до рідних порогів! Сійся родися все добре. Любимо, чекаємо. Ваші – Панас і всі! Христос рождається!»
Привітання актуальне та кожне слово побажання наповнене особливим змістом, якщо врахувати, що подружжя Калинців відбували заслання в Читинській області (с. Ундино-Посельє).
Ірина Калинець була заарештована 12 січня 1972 року та засуджена на шість років таборів суворого режиму і 3 років заслання. Через декілька місяців, 11 серпня заарештували й її чоловіка, поета Ігоря Калинця та засудили на такий же ж термін. Їх, як і інших заарештованих дисидентів, судили за статтею 62 КК УРСР «антирадянська агітація та пропаганда».
Опанас Заливаха був заарештований ще під час першої хвилі арештів української інтелігенції – в 1965 році за звинуваченням у розповсюдження самвидаву. У серпні 1970 року звільнився з мордовських таборів та повернувся до Івано-Франківська. Продовжив творчу діяльність, займався художнім оформленням книжок. Під час численних обшуків було вилучено низку його творів.
Невеличку листівку, розміром 8,5×14,5 см, на якій фломастером намальовано стилізоване сонце, ялинку та зоряний шлях, очевидно, створили син та донька Опанаса Заливахи. Таким чином, сім’я Заливах бажає своїм друзям швидкого повернення додому до своєї родини, в першу чергу доньки. Власноруч зроблена листівка і щире різдвяно-новорічне привітання від однодумців – своєрідний та єдино можливий засіб моральної підтримки для людей силоміць відірваних від дому, рідних та близьких.
Ірина Єзерська
