Місія

ГОЛОВНИЙ ПРИНЦИП:

меморіал твориться для наступних поколінь не як нагадування трагедії, а як символ незламності визвольної боротьби українців

ГОЛОВНІ ІДЕЇ:

  • всепереможність добра (жертв в ім’я незалежності та свободи) над злом (тортурами, окупацією, смертю, поневоленням)
  • велич духу боротьби і жертовності заради незалежності України

  • крім українців страждали і інші нації, українці вибороли незалежність як для себе так і для всіх
  • через фізичне знищення неможливо вбити прагнення свободи, а значить – і саму свободу

ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ МЕМОРІАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ САМЕ НА ЛОНЦЬКОГО

  • тюрма, що служила різним окупаційним режимам (польському, німецькому, радянському), є символом тяглості української боротьби за незалежність

  • те, що відбувалося на території тюрми, є уособленням злочинів проти людства, котрі не можуть бути забуті

  • взаємозв’язок між трагедією Західної України та решти території України в період репресивної діяльності окупаційних режимів, зв’язок з трагедіями інших народів та країн, що потрапили під тоталітарні режими

ОСНОВНІ СМИСЛОВІ РІВНІ, ЩО МАЮТЬ БУТИ ВТІЛЕНІ В МЕМОРІАЛІ

  • 1 рівень: відображення трагедії окупації, де будуть представлені три окупаційні режими: польський, німецький, радянський
  • 2 рівень: відображення величі духу боротьби за здобуття незалежності України

 

За період функціонування викристалізувалася комунікаційна концепція розвитку музею, яка полягає у  тому, що музей існує для висловлення людини свого особливого ставлення до дійсності у процесі пізнання світу і  оцінювання буття через зберігання пам’яті та передавання духовного змісту, що його несуть реальні автентичні та оригінальні матеріальні предмети, що їх ми  відбираємо, колекціонуємо, консервуємо та досліджуємо на предмет змісту.

Із потреб суспільства виходить проектування майбутньої діяльності й визначення завдань. Актуальним завданням є сформувати комунікаційну модель музею як основу для переосмислення досвіду минулого тут-і-тепер (у сучасності) задля впливу на проектування майбутнього.

Меморіал як місце колективної пам’яті про трагедію, пов’язану із масовою загибеллю людей, які чинили (або підозрювалися у цьому) опір окупаційним режимам, є пам’яткою історії. Цей об’єкт втратив своє лиховісне первісне призначення бути тюрмою і разом з тим розкрив противажну ідею опору людини окупаційним режимам. Музей доносить цю ідею у двох ключових гаслах „Ніколи більше!” і  „Заради свободи!”

Як кожен історичний музей, меморіал „Тюрма на Лонцького” виробляє наукову й культурну відповідальність, прагнучи до формування критичної ідентичності (продуктивна критика минулого і теперішнього). Аби не перетворитися на інструмент ідеологічного впливу, а лишатися  медіумом, який передає звернення матеріальних свідчень до почуттів людей, музей має належний контроль з боку суспільства, що забезпечують громадська наглядова рада та постійна увага ЗМІ.

За час роботи музею вдалося стати загальнодоступним, зрозумілим для всіх, цікавим для будь-якого відвідувача, не залежно від віку, статі, фаху, рівня освіченості, адже комунікаціяпровідна функція музею. Її природа діалогічна, вона застосовує „мову артефактів” як засіб спілкування між різними історичними й соціальними громадами, етнічними групами, культурами, політичними й релігійними угрупованнями.

Створення цілісного образу музею і структурно пов’язаної системи експозицій постало із поєднання  елементів музею ISOTYPE , якому притаманний графічний спосіб подання інформації за допомогою тиражованих настінних банерів, із його протилежністю -  „музеєм переживання”, базованому на автентичних артефактах. Психологічний процес оглядання такого музею через безпосередній контакт із автентичними речовими доказами перетворюється у цілісне переживання-розуміння-збагнення побаченого.

Розвиток музею позитивно вплинув на соціокультурну ситуацію в місті, регіоні й країні. Громадські  й партнерські зв’язки музею уклалися в логічну систему культурних комунікацій. Партнерами за основними напрямками роботи стали державні й громадські музеї (експозиційно-виставковий, фондовий), школи (освітній), університети (науковий), турагенції (дозвілля).

Музей став відкритим майданчиком для зустрічей, зібрань товариств репресованих, скаутських та ветеранських організацій, воєнно-історичних клубів, місцем міжконфесійно толерантного спілкування творчої та наукової інтелігенції, а також для заходів учителів та учнів, викладачів та студентів, музейного волонтерства та практики, – що також підпорядковується загальній комунікаційній концепції.