У неділю, 15 лютого, о 13.00 у музейному кінолекторії відбудеться перегляд і обговорення програми із двох фільмів, що розповідають про життя і боротьбу  відомих українських патріоток- Ольгу Басараб та Олену Телігу, замучених під час слідства у тюремних камерах відповідно 1924 та 1942 років.

 

Ольга-Басараб2

«Життєві правила і трагічна смерть великої українки Ольги Басараб»

«Історична правда» із Вахтангом Кіпіані на телеканалі ZIK

В історію визвольних змагань ім’я Ольги Басараб увійшло в надзвичайно трагічних обставинах – Ольгу було знайдено повішеною в тюремній камері. Це був чи не єдиний подібний випадок у великому переліку польського судочинства над українськими революціонерами. 

Ольга Басараб походила із відомого священичого роду Левицьких. Її біографія була нетиповою для жінки того часу – Ольга змалку навчалась в дівочій школі у Німеччині, ліцеї Українського інституту для дівчат у Перемишлі та курсах Віденської торгової академії. Після повернення до Львова, Ольга розпочинає працю в українському банку «Дністер», «Земельному Гіпотечому банку», а також стає членом Головного відділу львівської «Просвіти» та Товариста «Сокіл-Батько». Власне, свій перший досвід громадської діяльності Ольга здобула ще у столиці Австро-Угорської імперії – будучи ченом Товариства «Січ». 

 

 

 

"Приватний лист світові. Олена Теліга1b0401fe4745"

Телеканал / кіностудія: Перший національний

Режисер: Ірина Шатохіна 
Сюжет:

В українській історії, без сумніву, забагато трагічних сторінок.
Документальний фільм про відому українську поетесу, члена Організації Українських Націоналістів Олену Телігу.У чому суть цього феномена? Передусім у цілісності характеру Олени Теліги, силі її поетичного таланту та життєвому виборі, який вона зробила усвідомлено, незважаючи на його очевидний трагічний кінець.

Чимало дослідників життя і творчості поетеси не можуть збагнути, як «салонна дама», що виховувалася в атмосфері російської культури, прийшла до усвідомлення себе українкою. Ще більше, національна самоідентифікація переросла у необхідність активного захисту політичних і культурних прав української нації. Майже легендою став епізод з її емігрантського життя, коли на випад проти української мови з боку офіцерів-монархістів вона рішуче відповіла: «Ви хами! Та собача мова — моя мова! Мова мого батька і моєї матері. І я вас вже більше не хочу знати». Однак це — не легенда. Це — зразок суспільної поведінки людини, позбавленої комплексів меншовартості й страху. Це те, що зветься справжнім характером.