8 лютого о 13:00 до вашої уваги буде презентовано 2 стрічки, "Ужма" (Режисер: Олександр Рябокрис) та "Чесно жити і чесно померти. Ігуменя Йосифа Вітер" (Автор: Володимир Качур, Режисер: Олександр Рябокрис). Після перегляду відбудеться обговорення.
«Ужма»
В музеї Кавалеризде, що у Києві, є унікальна картинна галерея. Тут зібрані портрети людей, які є славою нашого народу. Серед них Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Василь Овсієнко, Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Ніна Вірченко. Пані Ніна – доктор фізико-математичних наук , віце президент Академії наук вищої школи України, член українського та багатьох закордонних математичних товариств, колишня політ ув’язнена.
“Ужма” — це підпільне псевдо добре відомої волинянам Ніни Опанасівни Вірченко, знаного математика, професора Національного університету “Київський політехнічний інститут”, багаторічної й незмінної Берегині пам’яті нашого видатного земляка, математика Михайла Кравчука. Щорічні міжнародні наукові конференції його імені, які вона організовує, збирають до Києва цвіт математичної науки з усього світу.
А самій Ніні Опанасівні судилася нелегка доля: за любов до України студентка столичного університету опинилася у сибірських холодинах, як, зрештою, і Михайло Кравчук.
Про героїчні, сповнені страждань і віри, сторінки життя цієї жінки й розповідає документальний фільм, кінцівка якого “розсекречує” загадкову назву: “Ужма” — це Україна, жінка, математика.
«Чесно жити і чесно померти. Ігуменя Йосифа Вітер»
В Єрусалимі на Почесній стіні Праведників вписано ім’я Матері Йосифи (в миру Олени Вітер) – ігумені монастиря Студиток. Вона була однією із наймолодших настоятельок свого часу. Митрополит Андрей Шептицький
розгледів у дівчині великі таланти й довірив їй новостворений жіночий монастир. Саме Йосифа Вітер була організатором багатьох бібліотек, дитячих садків і сиротинців, медичних та господарських курсів, хорів, драматичних гуртків.
У червні 1940 року її забрав НКВС – Матір Йосифу звинувачували у зв’язках з ОУН. З того моменту вона пережила 47 допитів, що супроводжувалися побоями. Лише початок Другої світової війни врятував Йосифу Вітер від розстрілу, й вона знову поринула у працю на релігійній та національній ниві. Ігуменя продовжила доброчинну діяльність, катихизацію дітей у підпільній церкві, опіку над сестрами… До останніх днів свого страдницького життя вона служила людям і Богу.
