Ірина Сеник – жінка-борець, Героїня України (це звання присвоєно у травні 1996р.), одна із 100 Героїнь світу, визнаних на з’їзді Світової Федерації Українських Жіночих Організацій 1998р. у США, найдовгостроковіший політв’язень-жінка (34 роки в’язниць, таборів і заслань), талановита поетеса, громадський діяч, Заслужений майстер народної творчості України, почесна громадянка міст Борислава і Львова. Вона жила Україною і для України.

Ірина Сеник народилася 8 червня 1926 року у Львові, в сім’ї колишнього січового стрільця Михайла Сеника. Навчалася в приватній школі “Рідна школа” ім. короля Данила та ім. Тараса Шевченка, гімназії ім. Іллі та Іванни Кокорудзів. Від 1938 року – член юнацької організації ОУН. В 1941 році склала присягу на вірність ОУН. Працювала в Митрополичій Консисторії на Святоюрській горі у отця-канцлера Галянта з 1943 року. В період з 1944 по 1945 рік навчалася на філологічному факультеті Львівського університету ім. Івана Франка, в стінах якого й була заарештована 11 грудня 1945 року. Ірину Сеник під час слідства утримували в тюрмі на Лонцького.

У березні 1946 р. засуджена на 10 років таборів, 5 років позбавлення прав і довічного сибірського заслання. Реченець відбувала в сьомому спецзаозерному таборі Іркутської області. Від 1955 до 1968 року перебувала на засланні в Анжеро-Судженську, Кемеровської області. У Новокузнецьку в 1956 році екстерном здала курс медичного училища. Диплом отримала з відзнакою. У 1968 році повернулася в Івано-Франківськ, в якому проживала і працювала в хірургічному відділі протитуберкульозної лікарні до 1972 року.

17 листопада 1972 року Ірина Сеник була вдруге заарештована та засуджена за ст. 62 п.2 та ст.26 до 6 років таборів суворого режиму: табір 385/3-4 Барешево, Теньгушевського району, Мордовія та 5 років заслання: Уш-Тобе, Талди-Курганської обл. Казахської РСР. Визнана судом (26.01.1973 р.) особливо небезпечною рецидивісткою. В лютому 1979 року стає членом Української Гельсінської Групи. 17 серпня 1983 року була звільнена без права проживання в обласних центрах. Поселилася в м. Бориславі на 101 км від Львова, де проживала до відходу у вічність.