Перший етап експозиції

Перший етап експозиції Меморіалу «Тюрма на Лонцького» має три сюжетні лінії: історія споруди, в'язничний побут та масові розстріли в кінці червня 1941 року. Вона розташована на першому поверсі. Вхід відкрито зі сторони вулиці Брюллова (колишня вул. Лонцького) — там, де він був у часи функціонування тюрми. Частину тюремних камер обладнано в експозиційні зали. В коридорах вмонтовано стенди, на яких подано історію будівлі, прізвища частини розстріляних в'язнів та тексти документів, які регламентували перебування в цій тюрмі у різні періоди.

Камера-одиночка, камера смертників, кабінет слідчого та унікальна фотолабораторія – все це доступно для огляду у Меморіалі “Тюрма на Лонцького”. Правду про страшні події літа 1941 року можна побачити з рідкісних кіно та фотокадрів та почути з вуст колишніх в’язнів. В експозиції представлені нещодавно розсекречені “розстрільні списки” та архівні справи на одного із найвідоміших в’язнів – отця Миколи Хмільовського, керівника підпільної греко-католицької церкви та члена парламенту воюючої України – Української головної визвольної ради. Дослідники зібрали і розмістили на стелі пам’яті всі відомі на сьогодні прізвища закатованих в 1941 році.

Віртуальна екскурсія

 

Основний акцент в експозиції поставлено на найкривавішу сторінку в історії тюрми — масові розстріли кінця червня 1941 року. В одному із залів демонструються кадри із кінохроніки, де зафіксовано стан тюрми після відходу радянських військ зі Львова в кінці червня 1941 року.

В іншому залі розміщені фотографії зроблені на території тюрми в цей період, а також тогочасні українські газети, які широко висвітлювали злочини комуністичного режиму.

Серед тюремних камер, в яких відтворено умови в'язничного побуту на окрему увагу заслуговує т. зв. «камера смертників» — в ній в'язні очікували на виконання вироку, яким нерідко був розстріл.

З метою відтворення історичного тла найтрагічнішого періоду в історії «тюрми на Лонцького» — радянської окупації — в окремому залі представлені репродукції пропагандистських плакатів того часу, на фоні яких лунають записи пісень на кшталт «Широка моя страна родная». Цей зал демонструє різкий контраст офіційної пропаганди із реальним життям в СРСР — зокрема на прикладі умов перебування в тюрмі «на Лонцького».

В кінці експозиції, на фоні стели пам'яті закатованих в 1941 році, лунає «усна історія» — записи спогадів колишніх в'язнів.