Здавалося б, що спільного між музеєм-меморіалом «Тюрма на Лонцького» і котами.
Чорно-біла киця спочатку зображена у напівдрімоті, а згодом — вмиваючись після сну – картинка, до якої звикли любителі пухнастих домашніх улюбленців є своєрідним символом безтурботного чи не дуже щоденного домашнього життя. Однак…
Нещодавно фонди Національно музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» поповнилися новим унікальним експонатом – акварельним малюнком Зеновія Кецала, зробленим у 1950 р., який сам автор назвав «Тюремна киця».
Тема в’язниці не чужа була авторові роботи, адже сам він майже десятиліття був в’язнем сталінських таборів.
Хоч постать цього відомого художника і непересічної особистості доволі відома в мистецьких колах, хочеться ще раз згадати ключові віхи його біографії.
Кецало Зеновій Євстахович (1919 — 2010) – український художник, графік, Народний художник України. Народився у селі Добрівляни що на Ходорівщині (тепер Жидачівського району Львіської області) у сім’ї залізничника.
Малювати любив з дитинства. Як сам згадував пізніше ще від народження мама вкладала йому до рук олівця і пензля.
Впродовж 1933 – 1938 рр. опановував мистецтво рисунка і композиції, олійного і фрескового живопису, ліплення і графіки у Львівській художньо-промисловій школі (нині – коледж ім. І. Труша). Згодом продовжив навчання у Краківській академії красних мистецтв ім. Яна Матейка. Його вчителями були такі відомі польські митці, як Ян Генрик Розен, Казимир Дуніковський, Казимир Сіхульський, Людвік Тирович. Його роботи високо цінувала знаменита українська художниця і графік Олена Кульчицька. Варто зазначити, що в рік вступу до Краківської академії мистецтв у 1938 р. З. Кецало був одним із двох українців прийнятих на навчання.
Широкою є жанрова діяльність митця. Досконало опанував усі класичні техніки станкової графіки: літографію та офорт, лінорит, дереворит а найповніше розкрився талант З. Кецала у естампній графіці та доволі складній техніці мецо-тинто. В живописі працював у жанрах портрету та натюрморту, малював пам’ятки архітектури. Високою мистецькою цінністю відзначаються його портрети та антивоєнна серія робіт. Маючи добру зорову пам'ять міг писати з натури вже в майстерні. Серйозно займався гравюрою. Творчий доробок З. Кецала становить понад тисячу картин.
На початку Другої світової війни займався викладацькою роботою на рідній Ходорівщині, яку ніколи не оминав у своїй творчості. Працював у середній школі, викладав креслення і малювання. Тут його першим учнем став ще один відомий сучасний художник, лауреат Шевченківської премії Володимир Патик. Згодом перебрався до Львова. З навчанням у Кракові довелося попрощатися в силу зрозумілих історичних та політичних обставин. Юнак чекав іспитів до Київського художнього інституту, але замість того у 1941 р. був призваний до армії. За «антирадянську агітацію та пропаганду» його ледь не розстріляли під Білою Церквою, однак був переведений до штрафбату, де через знання анатомії змушений працювати гробарем, а згодом арештований НКВД і засуджений до восьми років концтаборів і трьох років позбавлення громадянських прав. Термін відбував на Уралі.
Згодом на одному з урочистих вечорів з нагоди 70-ліття його творчого шляху З. Кецало скаже: «Я страху не мав, а тільки цільну мету – нашу неньку незалежну українську державу. Я об’їздив півсвіту, але Урал став для мене випробуванням між життям і смертю. На допитах мені казали: «Не підпишеш, то розстріляємо, як собаку…Усі незгоди я намагався перенести не дуже боляче. Бо кожен має свою долю, повинен усе перенести і утвердити себе».
Після звільнення одружився. До Львова повернувся у 1956 р. Талановитий митець в жорстоких реаліях радянського часу й панування соцреалізму постійно змушений був долати перешкоди на життєвому шляху й можливостях вільного творчого пориву. «Неблагонадійність» в очах окупаційної влади, принципова безпартійність не сприяли більш-менш комфортному влаштуванню побуту, а тим паче можливості реалізувати себе в радянському мистецькому житті. Однак сприяння друзів допомогло якось влаштуватися і дало можливість займатися улюбленою справою. З 1962 р. був членом Спілки художників УРСР. У 1963 р. обраний головою секції графіки і членом правління Львівської обласної організації Спілки художників УРСР. Лише у 1990 р. одержує звання заслуженого художника України, а у 1995 р. – народного.
Однак справжній талант долає всі перешкоди і знаходить справжнього поціновувача. Виставки робіт З. Кецала вже з 1950-х рр... проходили у Львові. Хоча перша персональна виставка відбулася тільки у 1979 р. А згодом і по інших містах України, а також за кордоном – у Перемишлі, Женеві, Чикаго, Нью-Йорку, Торонто. Його замальовки щоденного, весільного, робочого одягу українських селян є у колекції Львівського музею етнографії та художнього промислу.
Понад сім десятиліть активної творчої діяльності принесли Зеновію Кецалу титул патріарха живопису.
Звідки автор черпав ідею для такого малюнку невідомо. Чи був це справді кіт із концтабору, чи пам'ять зберегла цей образ ще з волі? Однак в зображенні кішки є щось символічне, адже як відомо ці одомашнені тваринки надзвичайно волелюбні й ніколи не втрачають якогось особливого, притаманного лише їм, внутрішнього відчуття свободи, звідси й відома мудрість «Кіт, який гуляє сам по собі».
Не було рівних З. Кецалу як акварелісту і перший експонат нашого музею з його колекції, невеличкий малюнок розміром 17×24 см, виконаний саме в цій живописній техніці.
Тепер відвідувачі музею матимуть унікальну можливість подивитися роботу талановитого митця, адже, ще більшої цінності цьому експонату додає те, що колекція З. Кецала цілісно зберігають його нащадки, не бажаючи розпорошувати її.
Текст підготувала
Ірина Єзерська, зберігач фондів
