Фонди Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» поповнилися новим експонатом. Донька незабутньої дослідниці Інни Федущак – Ольга – передала на постійне зберігання флористичну композицію, подаровану її матері представниками української діаспори в Інті приблизно в 1992—1993 рр...
Невеличка за розмірами картина ручної роботи із кори, моху, засушених квітів із північного сходу Республіки Комі, місця, де впродовж багатьох десятиліть тоталітарна система насильно утримувала своїх жертв. Чимало з них, так і не повернувшись на рідну землю, знайшло там останній спочинок. Були й такі, котрі змушені були залишитися жити на примусовому поселенні. Тепер багато нащадків репресованих українців живе в місті, що виникло і розвинулося в часи комуністичних репресій.
Флористична композиція розміром 18×24 см стала символом вдячності тих українців, на долю котрих випали тяжкі випробування сталінських репресій і насильна розлука з рідною землею, дослідниці, яка все своє життя присвятила відновленню справедливості, пошуку імен і могил жертв тоталітаризму, а отже збереженню пам’яті для нащадків.
Довідка
Інна Вікторівна Федущак (7 серпня 1937, Київ — 22 лютого 2008, Львів) – український краєзнавець, громадська діячка, відома дослідниця історії репресій, донька репресованого історика Віктора Дмитровича Юркевича. Голова Львівського товариства «Пошук».
Працювала вчителем математики. Від 1970 року як керівник юнацького пошукового клубу «Факел», досліджувала невідомі долі і поховання жертв Другої світової війни. Була ініціатором створення двох шкільних музеїв.
Трагічна історія її власної сім’ї визначила справу життя непересічної жінки. У 1989 році вступила до Міжнародного товариства «Меморіал» і очолила у Львівському «Меморіалі» пошуковий відділ, який 1996 року було зареєстровано як доброчинне регіональне товариство «Пошук». Упродовж багатьох років це товариство досліджувало історії репресій та допомагало родинам, на долю яких випали тяжкі випробування. Незмінним і невтомним помічником Інни Федущак був її син Віктор. Разом мати та син оприлюднювали інформацію про репресії радянської системи, допомагали сотням жертв війни та політичних переслідувань.
За ініціативи Інни та Віктора Федущаків товариство «Пошук» у 1996 році здійснило експедицію на Північ для розшуку й обліку даних про зниклих безвісти людей та місць поховань жертв політичних репресій. На основі матеріалів експедиції було створено відеофільм «Згоряю, щоби світити». Не лише для науковців, а й для широких кіл української громадськості цікавими і важливими є факти зібрані у книзі авторства Інни та Віктора Федущаків «Абезь та Адак – дорога у вічність». Дана праця – данина пам’яті українцям, які загинули у сталінських концтаборах. На основі багатолітніх досліджень у співавторстві з Олегом Романівим видала книгу «Західно-українська трагедія 1941» — ґрунтовне та узагальнююче дослідження про репресивно-винищувальну діяльність совєтського режиму в період першої окупації Західної України 1939 – 1941 рр. У книзі вперше публікуються списки жертв масових розстрілів більшовицьким окупантом у тюрмах Західної України у червні 1941 року.
За час наполегливої, невтомної і скрупульозної праці мати та син зібрали унікальну інформацію, завдяки якій понад дві тисячі родин дізналися про долю своїх близьких і мали можливість відвідати місця поховань.
Якщо говорити лише фактами, то 23 родини, розлучені більшовицькою системою з’єдналися знову після багатьох десятиліть безвісти. 600 незареєстрованих захоронень взято на облік та паспортизовано. Понад 200 тисяч імен підготовано для електронного мартирологу ГУЛАГу. Досліджено і опубліковано фактологічні дані по всіх населених пунктах Володимир-Волинського району до мартирологу жертв польсько-українського конфлікту у часи Другої світової війни.
Інна Федущак померла після довгої хвороби. Похована 25 лютого 2008 року на Янівському цвинтарі у Львові. Майже 50 років роки свого життя віддала на пошуки і відновлення історичної справедливості.
Діяльність Інни Федущак була визнана і належно оцінена й іноземними державами: 2005 року нагороджена Хрестом Ордена Заслуги Республіки Польща «за визначний внесок в розкриття і документування правди про політичні репресії відносно польського народу».
Після раптової смерті Віктора Федущака у 2012 році архів та бібліотеку Ольга Федущак передала до Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» та Центру досліджень визвольного руху, з якими товариство «Пошук» пов’язувала тісна співпраця.
Ірина Єзерська
